Економічна безпека: економіко-правові аспекти врегулювання та забезпечення в сучасних умовах

Анотація

Досліджуються економіко-правові аспекти врегулювання та забезпечення економічної безпеки в сучасних умовах воєнних загроз та мультикриз. Обґрунтована необхідність формування нового комплексного підходу до забезпечення економічної безпеки, який поєднував би економічну, правову та інституційну складові, враховував би комплексний характер сучасних загроз і був би узгоджений із міжнародними стандартами. Поняття економічної безпеки, з економіко-правового погляду, визначено як стан захищеності національної економічної системи, її інституцій, суб’єктів господарювання та суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз, який забезпечує здатність економіки функціонувати стійко, передбачувано та безперервно, зберігати і нарощувати економічний потенціал, генерувати розвиток, інновації та конкурентоспроможність, а також забезпечувати стратегічні національні інтереси в умовах ризиків, криз та шоків, зокрема і воєнного характеру. Обґрунтовано, що такий стан досягається через комплекс економічних, правових, регуляторних, інституційних і організаційних механізмів, спрямованих на ідентифікацію, оцінювання, запобігання, мінімізацію та нейтралізацію загроз, а також на підтримання економічної стійкості (резильєнтності), здатності до адаптації, відновлення і розвитку. Встановлено, що сучасна українська наукова думка досить послідовно й цілком справедливо виходить із багаторівневої природи економічної безпеки: макрорівень — держава, мезорівень — регіони/галузі, мікрорівень — суб’єкти господарювання. Розкрито зміст кожного з рівнів системи економічної безпеки. Здійснена спроба надати відповідь на питання: навіщо, з погляду права, така градація економічної безпеки на рівні, яке її практичне значення для правової системи? Розмежовано такі суміжні економіко-правові категорії, як: «економічна безпека», «економічний ризик», «економічна загроза», «економічна стійкість» та «економічна обороноздатність». Запропоновано авторське доктринальне визначення кожному з цих понять. Запропоновано авторську модель економіко-правового механізму забезпечення економічної безпеки. Останній визначений як цілісна, інституційно та нормативно організована система правових, організаційних, економічних та управлінських засобів, спрямованих на ідентифікацію, оцінювання, запобігання, мінімізацію й нейтралізацію економічних загроз і ризиків, забезпечення стійкості та відновлюваності економічної системи, а також захист її стратегічних інтересів у мирний і воєнний час. Обґрунтовано, що такий механізм забезпечення економічної безпеки має складатися з чотирьох взаємопов’язаних блоків — інституційно-організаційного, нормативно-регуляторного, забезпечення економічної стійкості (резильєнтності), контролю й відповідальності. Його архітектура повинна бути побудована на багаторівневості (макро-, мезо- та мікрорівнях) економічної безпеки, що дозволяє узгодити державну політику, галузеве регулювання та поведінку окремих суб’єктів господарювання. Проаналізовано досвід ЄС у сфері забезпечення економічної безпеки. Враховуючи структуру європейського економіко-безпекового режиму, його концептуальні засади («promote–protect–partner», тобто просування конкурентоспроможності, захист від ризиків і партнерство з «однодумцями») та відповідні інструменти (скринінг інвестицій, контроль технологій, кібербезпека, стійкість ланцюгів постачання, протидія економічному примусу), запропоновано перелік актуальних для України узагальнених напрямів зближення правопорядків.