Політика щодо плагіату, самоплагіату та перевірки схожості тексту

Загальні засади

Журнал дотримується принципів академічної доброчесності та не допускає плагіату, самоплагіату та будь-яких інших форм неправомірної наукової поведінки.

Плагіат розуміється як оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), а також відтворення опублікованих текстів без належного зазначення авторства.

Плагіат є порушенням прав інтелектуальної власності. Рукописи, що містять суттєві текстові запозичення без належного посилання на джерело, відхиляються без подальшого розгляду.

Перевірка схожості тексту

Усі подані до журналу рукописи підлягають обов’язковій перевірці на схожість із використанням спеціалізованих програмних інструментів. Нині використовується програма StrikePlagiarism.

Звіти про схожість використовуються редакторами та рецензентами як один із елементів оцінювання рукопису. 

Як правило, рукописи, рівень оригінальності яких становить менше ніж 75 %, не розглядаються редакцією та відхиляються без подальшого рецензування.

Редакція не обмежується виключно кількісними показниками схожості. Кожен рукопис оцінюється індивідуально з урахуванням:

• характеру та джерел текстових збігів;
• коректності оформлення цитувань;
• реальної наукової новизни та самостійності дослідження.

Самоплагіат і самоцитування

Оприлюднення власних раніше опублікованих наукових результатів як нових без належного посилання на першоджерело вважається самоплагіатом.

Автори зобов’язані:

• чітко позначати повторно використані фрагменти тексту;
• належним чином посилатися на власні попередні публікації;
• уникати створення хибного враження щодо новизни дослідження.

Водночас самоцитування допускається, за умови що воно:

• є належно оформленим;
• є науково обґрунтованим;
• не призводить до зниження рівня оригінальності рукопису.

Самоцитування враховується у загальному обсязі текстових збігів і не повинно використовуватися для штучного відтворення раніше опублікованого матеріалу.

Політика щодо дублювання публікацій

Дублювання публікацій має місце у випадках повторного використання значних частин раніше опублікованих робіт без належного посилання на першоджерело.

До таких випадків належать, зокрема:

• подання ідентичної або суттєво подібної статті до кількох журналів;
• незначна модифікація раніше опублікованого тексту.

У разі якщо рукопис повністю або частково був раніше опублікований чи поданий до іншого видання, автор зобов’язаний повідомити про це в супровідному листі.

Журнал може розглядати:

• переклади раніше опублікованих статей (за умови належного посилання на першоджерело);
• матеріали, що були частиною дисертаційних досліджень;
• препринти, тези конференцій, тексти лекцій або кваліфікаційні роботи, за умови належного розкриття інформації про їх попереднє оприлюднення.

Неприпустимі практики

До порушень академічної доброчесності належать:

• плагіат і неналежне перефразування;
• прихований або надмірний самоплагіат;
• маніпулювання текстом з метою зниження показників схожості;
• використання технічних засобів для обходу систем перевірки;
• перекладний плагіат;
• штучна зміна структури тексту або форматування для приховування запозичень.

Будь-які спроби обійти системи перевірки на схожість розглядаються як грубе порушення академічної доброчесності.

Редакційні рішення

Редакція залишає за собою право відхилити рукопис у разі виявлення ознак академічної недоброчесності незалежно від формального рівня схожості тексту.

Відповідальність за оригінальність поданого матеріалу та дотримання етичних стандартів покладається на автора (співавторів).