Методи встановлення радянської влади на Поділлі (1920–1921 рр.)

Анотація

Висвітлено особливості встановлення радянського терору над територією регіону та механізми формування репресивного апарату влади, зокрема процес створення губернським революційним комітетом Подільської губернської надзвичайної комісії. Цей орган у координації з губернським революційним трибуналом розгорнув системну діяльність, спрямовану на пошук, нейтралізацію та фізичне знищення осіб і соціальних груп, кваліфікованих владою як «контрреволюційні елементи». Проаналізовано інструментарій утвердження нової влади, що передбачав широке застосування насильства, зокрема практику масових страт, примусові реквізиції. Окрему увагу приділено дослідженню соціально-політичних умов, за яких відбувалося стихійне формування збройних селянських загонів. Показано, що ці формування стали реакцією місцевого населення на репресивну політику влади та вступали у збройне протистояння з продовольчими загонами й підрозділами Червоної армії, перетворюючись на важливий чинник дестабілізації ситуації в регіоні. Проаналізовано запровадження спеціальних механізмів боротьби із селянським повстанським рухом, серед яких ключове місце посідали систематичне використання практики заручництва та послідовне розширення принципу колективної відповідальності населення. Ці заходи застосовувалися як інструмент тиску на громади з метою залякування, придушення опору та забезпечення безперебійного функціонування стратегічно важливих об’єктів, передусім залізничного транспорту й засобів зв’язку. Звернено увагу на функціонуванні інституту «відповідачів», який ґрунтувався на покладанні колективної відповідальності мешканців населених пунктів або районів за «бандитські» чи «повстанські» дії. Запровадження цієї системи мало показовий і публічний характер: у районах, оголошених владою «неблагонадійними», рішення ухвалювалися на загальних сільських зборах, що посилювало психологічний тиск на населення. Встановлено роботу надзвичайної «трійки», діяльність якої поширювалася на всю територію Поділля. Основними завданнями цього органу було оперативне придушення «контрреволюційних» і «бандитських» виявів, здійснення репресивних акцій позасудового характеру, а також кампанія з вилучення зброї у місцевого населення, що остаточно закріплювало режим терору над регіоном.