Економічний стан і форми господарської діяльності національних меншин Поділля в контексті політики коренізації у 1920–1930-х роках

Анотація

Досліджено специфіку міжнаціональних відносин і повсякденного життя етнічних спільнот Поділля, що дає змогу оцінити практичні кроки партійно-державного керівництва 1920–1930-х рр. у сфері регулювання економічного життя регіону, зокрема єврейського та польського населення. Показано, що в межах політики коренізації радянська влада прагнула залучити національні меншини до активної участі в процесах соціалістичного будівництва. Зафіксовано трансформацію світоглядних орієнтацій польського населення щодо власної національної ідентичності, спричинену страхом репресій і дискримінаційних практик з боку держави. Висвітлено складні соціально-економічні умови існування значної частини єврейського населення міст і містечок Поділля. На матеріалах окремих округів простежено результати обстежень єврейського населення та формування його соціальної структури, яка суттєво різнилася за професійною належністю й рівнем матеріального забезпечення. Окремо охарактеризовано соціальну структуру польської національної меншини, основну масу якої становили незаможні та середняцькі верстви, тоді як лише незначну частину так званої «заградової шляхти» було віднесено до куркульського прошарку. Проаналізовано становлення кооперативних форм господарювання, зокрема сільськогосподарських колективів, зумовлене низькою землезабезпеченістю та нестачею робочої худоби в господарствах національних меншин. За цих умов виконавча влада Шепетівського округу розробляла рекомендації щодо впровадження колективного землекористування. Попри їх відсутність, в Острополі та Красилівському районі виникли перші єврейські артілі. Висвітлено причини конфліктних відносин між місцевим населенням і єврейськими колоністами, що виявлялися в соціальній напрузі, земельних конфліктах та насильницьких діях. Досліджено діяльність понад 85 національних сільськогосподарських артілей Поділля, що функціонували в умовах економічних труднощів, спричинених браком худоби, знарядь праці та обмеженою державною кредитною підтримкою. Значна частина їхньої продукції реалізовувалася через систему сільськогосподарської кооперації. Паралельно розвивалися промислові й кустарні кооперативи, зокрема в польських та єврейських громадах. Важливу роль у кооперативному русі відігравали кредитні й споживчі товариства, а також профспілки, які сприяли соціально-економічній інтеграції національних меншин.