Діяльність Державної прикордонної служби України в міграційній сфері крізь призму практики Європейського суду з прав людини

Анотація

Досліджено практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у міграційній сфері та визначено її значення для оперативно-службової діяльності Державної прикордонної служби України. Актуальність теми зумовлена зростанням значення міжнародних стандартів захисту прав людини в умовах воєнних конфліктів, транскордонної мобільності населення та посилення уваги до діяльності прикордонних формувань з боку європейських судових інституцій. Дослідження спрямоване на розв’язання наукової проблеми, пов’язаної з міграційними суперечностями, що виникають у процесі охорони державного кордону та створюють підстави звернень за судовим захистом. Мета статті полягає у встановленні правових позицій ЄСПЛ, що стосуються дотримання прав людини в міграційній сфері та мають значення для оперативно-службової діяльності Держприкордонслужби України. Рішення ЄСПЛ в міграційній сфері досліджуються в контексті імплементації в національне законодавство та відповідно до предмета їхнього дослідження — оперативно-службової діяльності із забезпечення прикордонної безпеки. З’ясовано ключові особливості європейської правової доктрини, заснованої на принципі заборони вислання біженців або їхнього примусового повернення (принцип «non-refoulement»). ЄСПЛ послідовно розширює стандарти захисту вразливих категорій мігрантів і розглядає державний суверенітет у здійсненні міграційного контролю через призму підзвітності держави за дотримання прав людини. Предметом міжнародного судового розгляду залишаються різноманітні аспекти законності затримання мігрантів, умов їх утримання та використання альтернативних заходів, що спричиняють вплив на національне правотворення й правоохоронну діяльність. Правові позиції ЄСПЛ у рішеннях проти України також аналізуються у зіставленні з науковими поглядами сучасних закордонних дослідників дотримання прав людини під час міграційних переміщень, що використовують для розширення юридичного арсеналу обґрунтування судових рішень окремі доктринальні конструкції — принцип міграційної вразливості (principle of migratory vulnerability), практика відштовхування (pushbacks). На основі аналізу рішень ЄСПЛ проти України висвітлено типові процесуальні порушення у процесі охорони державного кордону, зокрема щодо неналежного документування затримання, перевищення строків тримання під вартою, відсутності ефективних процедур оскарження та недостатнього врахування ризиків для осіб у разі їх повернення до країни походження. Водночас підкреслено відсутність системного характеру грубих порушень прав людини та загальну спрямованість національної практики на дотримання європейських стандартів. Імплементація практики ЄСПЛ є важливою передумовою розвитку інтегрованого управління кордонами, забезпечення ефективності прикордонної політики, зміцнення співробітництва України з Європейським Союзом у сфері безпеки, міграції та захисту прав людини.