Електронний виконавчий документ як складник діджиталізації судочинства

Анотація

У межах дослідження проаналізовано трансформацію підходів до форми та функціонального призначення виконавчого документа в умовах запровадження електронного документообігу у сфері правосуддя. Обґрунтовано, що відмова від винятково паперової моделі виконавчого документа зумовлює зміну усталених процесуально-правових конструкцій, сформованих у традиційній моделі виконавчого провадження, та вимагає переосмислення ролі такого документа в механізмі судового захисту порушених, оспорюваних або невизнаних прав. Показано, що електронний виконавчий документ поєднує ознаки процесуального акта суду та електронного документа, що обумовлює необхідність дотримання спеціальних вимог щодо його створення, автентифікації та використання. Проаналізовано положення процесуальних кодексів України та Закону України «Про виконавче провадження», які заклали нормативні передумови для існування електронної форми виконавчого документа, а також виявлено мовно-термінологічні й процесуально-технологічні колізії, пов’язані з паралельним застосуванням паперових і електронних виконавчих документів та недостатньою узгодженістю між судовою і виконавчою стадіями процесу. Значну увагу приділено аналізу європейського досвіду цифровізації виконання судових рішень, відповідно до якого електронний виконавчий документ не формує самостійного правового інституту, а функціонує як елемент єдиного цифрового середовища примусового виконання. Обґрунтовано, що Єдиний державний реєстр виконавчих документів за своєю функціональною природою належить до сфери виконання рішень і має бути інтегрований в Автоматизовану систему виконавчого провадження з метою забезпечення ефективності, безпеки та правової визначеності.