Організаційно-управлінський механізм надання соціальних послуг у сучасних умовах

Анотація

Досліджено організаційно-управлінський механізм надання соціальних послуг в умовах децентралізації публічного управління та трансформації системи соціального захисту населення України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування щодо забезпечення доступності, якості, адресності та безперервності соціальних послуг, особливо в умовах воєнного стану, зростання кількості вразливих категорій населення та посилення відповідальності територіальних громад за реалізацію державної соціальної політики на місцевому рівні. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування сутності, змісту та структури організаційно-управлінського механізму надання соціальних послуг у територіальних громадах, визначення його основних складових, а також розроблення практичних напрямів удосконалення функціонування системи соціального обслуговування на місцевому рівні. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема системний, структурно-функціональний, логічний, узагальнення й графічного моделювання, що дозволило комплексно дослідити механізм управління процесом надання соціальних послуг. У результаті дослідження узагальнено наукові підходи до трактування поняття соціальних послуг, систематизовано їхні функції, визначено особливості функціонування системи соціального обслуговування в територіальних громадах та обґрунтовано визначення організаційно-управлінського механізму надання соціальних послуг. Розроблено структурну модель механізму, до складу якої включено взаємопов’язані елементи — принципи, цілі, суб’єкти, об’єкти, функції управління, методи, важелі, інструменти, ресурсне забезпечення та очікувані результати функціонування. Описано зміст окремих складових механізму, визначено управлінські ролі основних учасників процесу надання соціальних послуг. Обґрунтовано, що ефективність функціонування організаційно-управлінського механізму значною мірою залежить від належного нормативно-правового, фінансового, кадрового, інформаційного та організаційного забезпечення, а також від рівня координації між суб’єктами системи соціального захисту. Запропоновано практичні напрями удосконалення механізму, які передбачають розвиток стратегічного планування, оптимізацію організаційної структури управління, посилення міжвідомчої взаємодії, цифровізацію управлінських процесів, підвищення професійної компетентності персоналу, впровадження систем управління якістю, розширення партнерської взаємодії з недержавним сектором та вдосконалення фінансового менеджменту. Зроблено висновок, що запропонований організаційно-управлінський механізм забезпечує комплексний підхід до управління процесом надання соціальних послуг у територіальних громадах, сприяє підвищенню ефективності використання ресурсів, покращенню якості та доступності соціальної підтримки, зміцненню інституційної спроможності органів місцевого самоврядування та створює підґрунтя для сталого розвитку територіальних громад і реалізації принципів соціальної справедливості.