Інституційні засади реалізації компетенції у сфері насінництва та охорони прав на сорти рослин

Анотація

Питання обрання ефективніших механізмів управління в агропромисловому комплексі з найменшим витрачанням ресурсів цікавить науковців публічного управління, управлінців державних та недержавних структур, представників профільних асоціацій. Суб’єкти, що відповідають за реалізацію та формування політики в певній аграрній сфері, діють у полі адміністративних правовідносин, яке регулюється та структурується адміністративно-правовим механізмом — комплексом заходів та інституційних форм. Така картина характерна як для України, так й для країн ЄС. Адміністративно-правовий механізм — многогранне поняття, його осмислення через аналіз інституційних форм та об’єкти його регулювання є методом синтезу, який дозволить нам досягнути мету дослідження — виявити взаємозв’язок реалізації компетенції у сфері насінництва та охорони прав на сорти рослин та застосування адміністративно-правового механізму. Нами розглянута ієрархічна структура органів реалізації та формування політики у сфері насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти України, кратко охарактеризована сучасна ситуація публічного управління, з виділенням станів «контролю», «відносин-хаосу», «взаємозв’язків», «балансу-ресурсів». Визначені механізми переходу до збалансованого стану через функціонування компетентного органу. Під час вибору альтернативних моделей використовувався досвід учасників проєкту твінінгу «Наближення національного законодавства України у сферах державного нагляду (контролю) за ГМО у відкритих системах, захисту прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва відповідно до норм і стандартів ЄС» — представників компетентних органів Латвії, Польщі, Нідерландів, функціонування єдиного органу. Цей шлях апробовано Латвією та Польщею. Реформування їхньої системи управління у сфері насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин має спільні риси з українським. Додатково розглянуто досвід Данії — делегування компетенції, яке є наступною стадією розвитку публічного управління. Його застосування передбачає додаткові експерименти та вихід зі станів неконтрольованого хаотичного обігу насіння та використання сортів. Нами запропоновані схеми контролю обігу — ризикоорієнтовані та адміністративно-відповідальні.