Моделі уніфікації правил міжнародної юрисдикції: між «mixed convention» і поетапною уніфікацією

Анотація

Анотація. Досліджено моделі міжнародно-правової уніфікації правил міжнародної юрисдикції внутрішньодержавних судів у транскордонних цивільних і комерційних спорах. Актуальність дослідження зумовлена тим, що попри багаторічну діяльність Гаазької конференції з міжнародного приватного права в межах Проєкту з питань міжнародної юрисдикції, універсальної системи правил прямої міжнародної юрисдикції досі не сформовано. Проаналізовано основні моделі міжнародного договірного регулювання — single convention, double convention та mixed convention. Особливу увагу приділено концепції mixed convention, яка передбачає поєднання міжнародно погоджених підстав юрисдикції, екзорбітантних підстав, застосування яких має бути обмежене, та сфери, у межах якої держави зберігають можливість застосовувати власні правила міжнародної юрисдикції. Досліджено еволюцію Проєкту з питань міжнародної юрисдикції від спроб створення всеохопної конвенції наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст. до прийняття Гаазької конвенції 2005 року про угоди про вибір суду, Гаазької конвенції 2019 року про визнання та виконання іноземних судових рішень у цивільних або комерційних справах та сучасної роботи над правилами щодо паралельних проваджень і пов’язаних позовів. Проаналізовано співвідношення прямої та непрямої міжнародної юрисдикції, а також відмінності між підходами правопорядків континентальної Європи та загального права до визначення компетенції судів і координації конкурентних проваджень. Обґрунтовано доцільність використання поняття «поетапна уніфікація» для позначення способу розвитку міжнародного регулювання, за якого окремі складові міжнародної юрисдикції послідовно узгоджуються шляхом прийняття взаємопов’язаних міжнародних договорів. Визначено, що ефективність такого підходу залежить від забезпечення нормативної сумісності між відповідними договорами, узгодженості їхньої термінології, критеріїв юрисдикційного зв’язку та правил співвідношення. Встановлено, що mixed convention та поетапна уніфікація не є взаємовиключними моделями: mixed convention може визначати майбутню нормативну архітектуру універсального регулювання, тоді як поетапна уніфікація здатна виступати способом поступового формування її нормативної основи. Зроблено висновок, що найбільш реалістична перспектива широкої міжнародно-правової уніфікації полягає в послідовному погодженні окремих правил із можливістю їх подальшого об’єднання або доповнення правилами прямої міжнародної юрисдикції в межах нового міжнародного договору чи додаткового протоколу.