Види звільнення від покарання за законодавством України та законодавством держав Європейського Союзу

Анотація

Проведено компаративістський аналіз кримінального законодавства України та держав-учасниць Європейського Союзу щодо звільнення від покарання. Визначено види звільнення від покарання. Окреслено основні напрями вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність у зазначеній сфері. Наголошено на проблемах, які можуть виникати на різних етапах реалізації кримінальної відповідальності, призначення засудженому покарання та його виконання. Кримінально-правові наслідки встановлення цих фактів регламентовані кримінальними законами як України, зокрема в межах інститутів звільнення від покарання та його відбування, так і законами зарубіжних країн. Здійснено огляд літератури щодо поділу звільнення від покарання на види та досліджено підстави різних критеріїв, серед яких — ступінь наближеності покарання до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; ступінь обов’язковості застосування звільнення; наявність спеціальних обов’язків у засудженої особи; за юридичними фактами, з якими законодавець пов’язує звільнення від покарання та його відбування; критерієм умовності/безумовності подальшої поведінки особи, звільненої від покарання. Вказано, що, враховуючи різноманітність видів звільнення від покарання, встановлених у положеннях національних кримінальних законів, можна констатувати, що найвдалішим критерієм їх класифікації є стадія судового провадження, на якій вони можуть бути застосовані, а саме — залежно від ухвалення щодо особи обвинувального вироку. Наголошується, що в законодавствах держав ЄС передбачені різні види звільнення від покарання, які можуть застосовуватись до особи, щодо якої не ухвалено обвинувального вироку та відповідно не призначено покарання, причому лише одне з них передбачене у Кримінальному кодексі України: це звільнення від покарання у зв’язку з давністю притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України). Водночас доцільно звернути увагу на різну нормативно-правову оцінку одних і тих самих обставин.