The Right Of Vulnerable Population Groups To Social Benefits: Implementation Challenges
Abstract
The article analyses certain aspects of legislative, judicial, and doctrinal usage of the concept of social benefits as a form of social protection for vulnerable population categories. Attention is drawn to the fact that today in legal science there is an unsystematic use of the categorical terminological concept of «privilege». Emphasis is placed on the need to unify the content of this concept. An additional characteristic of the legal nature of this term is identified as the individual’s role as an authorised subject in social security relations of this kind. The content of the powers of such an entity defines the possibility to obtain additional, special rights, the so-called «advantages», and to be exempted from legally prescribed obligations. The argument is supported that a social benefit constitutes a legislatively differentiated alleviation of legal and associated conditions of a person’s social existence. As an authorised subject of social security law, the individual is deemed capable of meeting their basic social needs, recognised by society as fundamental, as well as legitimate interests within the social sphere, including the restoration of an appropriate level of personal social security. It is emphasised that the right to social benefits can be realised within social security relations, even though it pertains to various aspects of an individual’s life. It was noted that today the sphere of social relations, in which the right to social benefits is exercised, is extensive today and includes tax, credit relations, housing provision relations, and others. The main purpose of social benefits for vulnerable sections of the population as a component of their social protection is to ensure socially safe conditions for their life, which are consistent with human dignity, the legitimate interests of the individual in the social sphere, as well as with the interests of other social groups and the state. The specific nature of objective and subjective barriers hindering the effective realisation of an authorised subject’s right to social benefits within social security relations is clarified. The study provides a characterisation and list of these barriers. It is highlighted that systemic and subjective barriers in exercising the right to social benefits among vulnerable population groups undermine the state’s efforts to create socially secure conditions for every individual. Emphasis is placed on the need to involve civil society institutions, which also hold social responsibilities and, to some extent, should perform a social function beyond state obligations. In this way, they can contribute primarily to the adequate social security of vulnerable groups within society.
References
Андріїв В. М., Кучма О. Л., Сіньова Л. М. Забезпечення пільгами як різновид соціальної функції держави. Київ : Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2017. 523 с.
Тищенко О. В., Черноус С. М., Мельничук Н. О. Соціальне забезпечення в Україні: тенденції реформування. Харків : Юрайт, 2023. 236 с.
Деякі питання реалізації експериментального проекту з організації оздоровлення і відпочинку дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, в дитячих оздоровчих таборах державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек», «Український дитячий центр «Молода гвардія» і в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку вищої категорії, що містяться в Державному реєстрі майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей та розташовані в карпатському регіоні, за принципом «гроші ходять за дитиною». Постанова Кабінету Міністрів України від 09.05.2023 р. № 462. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/2h07K.
Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 24.04.2018 р. № 3-р/2018 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/RAHvu.
Чанишева Г. І. Соціальні пільги: поняття, правова природа, класифікація. Juris Europensis Scientia. 2020. № 3. С. 55–59. https://doi.org/10.32837/chern.v0i3.98.
Бук М. О. Соціальні пільги для дітей з інвалідністю: поняття, правова природа та проблеми реалізації. Юридичний електронний науковий журнал. 2023. № 8. С. 214–218. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2023-8/48.
Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 22.05.2018 р. № 5-р/2018 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76–VIII. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/8vgIp.
Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 24.04.2018 р. № 3-р/2018 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/iCKZh.
Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 р. № 1041. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/hHauf.
Синчук С. М. Правовідносини соціального забезпечення: суб’єкти, зміст, об’єкти. Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2015. 422 с.
Малюга Л. Ю. Система соціальних пільг: європейський досвід та українські реалії. Eurasian Academic Research Journal. 2017. № 6. С. 50–56. https://t.ly/Vx3MI.
Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України та Урядом Турецької Республіки по співробітництво у сфері будівництва житла для представників кримськотатарського народу та пільгових категорій громадян України. Проєкт Закону від 14.07.2021 р. № 1644–ІХ. Верховна Рада України. URL: https://t.ly/7Jm5I.
Панченко А. О. Вразливі групи населення» як оціночна категорія права соціального забезпечення. Науковий вісник Сіверщини. Серія: Право. 2024. № 1 (21). С. 105–114. https://doi.org/10.32755/sjlaw.2024.01.105.
Про соціальні послуги. Закон України від 17.01.2019 р. № 2671–VІІ. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/kpgpy.
Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю. Закон України від 21.03.1991 р. № 875–ХІІ. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/GNKn2.
Про охорону дитинства. Закон України від 26.04.2001 р. № 2402–ІІІ. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/ges_5.
Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755–VI. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/QHcVM.
Деякі питання забезпечення приватним акціонерним товариством «Українська фінансова житлова кампанія» доступного іпотечного кредитування громадян України. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 р. № 865. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/eGARq.
Синчук С. М. Соціальне (пільгове) кредитування як вид соціального захисту громадян в Україні. Wrocławsko-Lwowskie zeszyty prawnicze. 2016. № 7. S. 167–182. https://t.ly/8ts_D.
Про Єдину інформаційну систему соціальної сфери. Проєкт Закону № 11377 від 24.06.2024 р. Верховна Рада України. URL: https://t.ly/POgw_.
Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні 2021–2026 роки. Указ Президента України від 27.09.2021 р. № 487/2021. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/sg5bK.