Право вразливих груп населення на соціальні пільги: проблеми реалізації

Анотація

Проаналізовано особливості законодавчого, судового та доктринального використання поняття соціальної пільги як виду соціального захисту вразливих категорій населення. Звернено увагу, що на сьогодні в юридичній науці спостерігається безсистемне використання категорійно термінологічного концепту «пільги». Наголошено на потребі уніфікації змісту цього поняття. Додатковою характеристикою правової природи цього поняття визначено особу як управнений суб’єкт правовідносин соціального забезпечення цього виду. Змістом правоможностей такого суб’єкта визначено можливість отримати додаткові, спеціальні права, так звані «переваги», та бути звільненим від законодавчо передбачених обов’язків. Підтримано аргументи, що соціальна пільга є законодавчо диференційованим пом’якшенням правових та пов’язаних з ними умов соціальної життєдіяльності особи, яка є управненою у сфері соціального забезпечення суб’єктом права та в змозі задовольнити свої основні соціальні потреби, визнані суспільством базовими, а також законні інтереси в соціальній сфері, зокрема відновити відповідний рівень особистої соціальної безпеки. Наголошено, що право на соціальні пільги може бути реалізоване у правовідносинах соціального забезпечення, хоча й стосується різних сфер життя особи. Відзначено, що сьогодні сфера суспільних відносин, у яких реалізується право на соціальну пільгу, є широкою та охоплює податкові, кредитні відносини, відносини забезпечення житлом та інші. Основною метою соціальних пільг для вразливих верств населення як складової їхнього соціального захисту визначено забезпечення соціально безпечних умов їхнього життя, що узгоджуються з людською гідністю, законними інтересами особистості в соціальній сфері, а також з інтересами інших соціальних груп та держави. З’ясовано специфіку об’єктивних і суб’єктивних бар’єрів, які слугують перешкодою ефективної реалізації права управненого суб’єкта права на соціальні пільги в межах правовідносин соціального забезпечення. У дослідженні наведено їхню характеристику та визначено перелік. Відзначено, що системні та суб’єктивні бар’єри в реалізації права на соціальні пільги вразливими верствами населення підривають зусилля нашої держави щодо створення соціально безпечних умов буття кожної особи. Наголошено на потребі залучення інститутів громадянського суспільства, котрі також є соціально відповідальними й певною мірою повинні виконувати соціальну функцію поза державними зобов’язаннями, сприяючи у такий спосіб передусім належній соціальній безпеці вразливих верств населення.