Громадська участь у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України

Анотація

Аналізується громадська участь у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України, а також окреслено проблем і перспектив розвитку у цій сфері. Узагальнено поняття громадської участі. Наголошується, що громадська участь є процесом, за допомогою якого громадяни залучаються до процесів прийняття публічно-управлінських рішень, розробки політики, планування та реалізації проєктів, які впливають на їхнє життя та суспільство в цілому. Окреслено правові та законодавчі основи громадської участі у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України. Розкрито роль громадських організацій, аналітичних центрів та експертних груп, які займаються моніторингом питань національної безпеки, серед яких виділено такі: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння, фонд «Повернись живим» (з 2024 року Центр ініціатив ПЖ), «Центр Медіареформи» (StopFake), Інститут інформаційної безпеки, Центр громадянських свобод, «Громадський комітет національної безпеки України». Описано низку діалогових платформ обговорення питань національної безпеки. Зокрема, на місцевому рівні виділено групове обговорення, фокус-групу, вуличне опитування, дослідницьку прогулянку, відкриту зустріч, майстерню ідей (воркшоп). Аналіз наукової літератури дозволив виокремити рівні громадської участі та їхні впливовості, зокрема: І — маніпулювання, ІІ — терапія, ІІІ — інформування, IV — консультування, V — врахування думки, VI — партнерство, VII — делегування повноважень, VIII — громадське керування. При цьому наголошено на трьох останніх рівнях, для яких характерна реальна (дієва) участь громадян у процесі планування, прийняття та реалізації публічно-управлінських рішень у формах партнерської участі, референдумів тощо. Проведено аналіз ключових проблем громадської участі у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України, а саме: недостатня прозорість процесів, обмежені можливості для залучення, низький рівень обізнаності громадськості, відсутність ефективних механізмів зворотного зв’язку, недостатня підтримка громадських ініціатив, інформаційні маніпуляції та дезінформація, відсутність єдиної політики з питань громадської безпеки. Окреслено шляхи вирішення проблем та усунення їхніх наслідків, а також запропоновано перспективні напрями розвитку громадської участі у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України.