Ефективність господарського судочинства як правова категорія

Анотація

Досліджується ефективність господарського судочинства як багатовимірна правова категорія з метою виявлення системних детермінант, які визначають якість правосуддя, створення моделей оцінювання ефективності діяльності господарських судів з урахуванням європейського досвіду, а також розробки пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання судових процедур та судової практики. Підкреслюється, що ефективність господарського судочинства виступає не просто якісною характеристикою процесу, а інтегральною правовою категорією, що охоплює комплекс взаємопов’язаних критеріїв — правових, процесуальних, організаційно-управлінських, економічних, соціальних тощо. Зазначається, що поняттю ефективності господарського судочинства притаманний багатовимірний зміст, який охоплює безпосередньо правовий вимір — дотримання принципів верховенства права, змагальності та пропорційності; процесуальний — баланс між формальними гарантіями та швидкістю процесу; організаційно-управлінський — раціональне навантаження судів, оптимізацію судових процедур, використання електронного правосуддя; економічний — зіставлення витрат і корисного ефекту судового захисту та соціально-правовий — рівень довіри до суду, сприйняття справедливості та передбачуваності судових рішень бізнесом і суспільством. Звертається увага на існування тісного зв’язку між ефективністю господарського судочинства і рівнем економічної довіри до ринку, який здійснюється через забезпечення виконання господарських зобов’язань і правову передбачуваність; тривалість проваджень і доступність правосуддя; організаційну та технологічну спроможність судів, а також через управлінські та бюджетні чинники, що змінюють економічні стимули суб’єктів економічної діяльності. Робиться висновок про те, що ефективність господарського судочинства в Україні та/або комерційного правосуддя в країнах-членах ЄС у вимірах ефективності (час, вартість, виконуваність), якості (мотивованість, передбачуваність), незалежності, цифровізації та організаційної спроможності системно впливає на економічну поведінку суб’єктів господарювання, наслідком чого є зниження транзакційних витрат і ризиків невиконання; збільшення доступності та швидкості відновлення прав; підвищення готовності надавати торговий кредит, інвестувати, входити до глобальних ланцюгів доданої вартості; зростання ймовірності добровільного виконання рішень і, як наслідок, зменшення навантаження на примусове виконання.