Вибір права у трудових відносинах, ускладнених іноземним елементом: проблеми чинного регулювання та перспективи модернізації приватного права України

Анотація

Досліджується проблема визначення допустимості реалізації принципу автономії волі сторін у трудових відносинах, ускладнених іноземним елементом, згідно з чинним законодавством України. Актуальність дослідження зумовлена відсутністю єдиного підходу в українській науці щодо можливості вибору застосовного права до трудового договору, а також необхідністю гармонізації національного законодавства із правом Європейського Союзу. Метою дослідження є з’ясування змісту та правової природи ч. 1 ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також визначення можливості застосування загальних положень про вибір права до трудових договорів. Методологічну основу дослідження становлять системний, історико-правовий та порівняльно-правовий методи, що дозволили здійснити комплексну оцінку чинного колізійного регулювання, положень відповідних міжнародних договорів України, а також іноземних законів. Особливу увагу приділено співвідношенню загальних і спеціальних колізійних норм, а також ролі імперативних та/або надімперативних норм у забезпеченні захисту прав працівника. У результаті дослідження встановлено, що чинна редакція ст. 52 Закону України «Про міжнародне приватне право» має імперативний характер та не передбачає можливості здійснення сторонами вибору права до трудового договору, за винятком випадків, прямо встановлених законами або міжнародними договорами України. Доведено, що застосування загальних положень про вибір права до трудових відносин суперечить спеціальному характеру трудового права та створює ризики обходу законів, спрямованих на захист прав працівників. Водночас, за результатами порівняльного аналізу, обґрунтовано, що в більшості європейських правопорядків допускається обмежена автономія волі сторін у трудових відносинах із обов’язковим забезпеченням певного стандарту захисту прав працівника. Відповідний підхід відображений і в новому проєкті Цивільного кодексу України, який передбачає можливість вибору права за умови непогіршення становища працівника. У підсумку зроблено висновок про доцільність запровадження в національному законодавстві України інституту обмеженої автономії волі у трудових відносинах, ускладнених іноземним елементом, із чітким нормативним закріпленням гарантій захисту працівника як економічно слабшої сторони.