Синергетичні аспекти трансформації механізмів управління енергетичною безпекою в умовах геополітичної нестабільності

Анотація

Систематизовані базові положення концепції енергетичної безпеки, в якій акцент робиться на безперебійному доступі до джерел енергії, їхній диверсифікації, екологічності, забезпеченні стійкості до зовнішніх загроз. Досліджено зміст поняття «енергетична безпека», що виступає системоформувальним елементом національної (економічної, екологічної, технічної) безпеки, орієнтуючи цю систему на цілі сталого енергетичного розвитку завдяки ефективному використанню паливно-енергетичних ресурсів у контексті забезпечення економічного зростання, соціального прогресу та екологічного добробуту. Доведено, що для тлумачення логіки енергетичного розвитку доцільно скористатися системно-синергетичним підходом, який пояснює трансформацію складної системи шляхом проходження точок біфуркації, формування атракторів порядку та виникнення механізмів самоорганізації. Серед чинників, що обумовлюють рівень енергетичної безпеки, в першу чергу, виділено геополітичний аспект, пов’язаний з великим розмаїттям флуктуаційних впливів, здатних вивести систему зі стану рівноваги. Будь-який дисбаланс в енергетичній системі безпосередньо впливає на економічну і соціальну сфери, стан довкілля, а також міжнародну конкурентоспроможність держави. Тому особлива увага акцентується на питаннях розвитку ефективних інститутів, їх закріплення у повсякденній діяльності суб’єктів господарювання, що входять до складу паливно-енергетичного комплексу, і своєчасної адаптації до змін середовища функціонування. Для формування атракторів сталого енергетичного розвитку необхідно застосовувати дієві механізми управління, в яких поєднуються інституційні та ринкові складові. Енергетична безпека визначається як об’єкт управління, в якому виділяються певні функціональні блоки, механізми регулювання, алгоритми прийняття і реалізації управлінських рішень. Розглянуті в ході дослідження тенденції підтверджують високу енергетичну взаємозалежність держав в умовах глобалізації і відповідно потребу вироблення міжнародних механізмів управління енергетичною безпекою. У результаті комбінування принципів гнучкості, адаптивності до сучасних геополітичних тенденцій, вимог щодо соціально-економічної ефективності та екологічних стандартів, з одного боку, і характеристик резистентності, стабільності (заради забезпечення національної стійкості), з іншого боку, утворюється особливий режим сталого енергетичного розвитку на рівні окремих держав, інтеграційних об’єднань та у глобальному вимірі.