Початок процесу реабілітації жертв політичних репресій на Хмельниччині в 1950–х роках

Анотація

Розглянуто особливості амністії від 27 березня 1953 р., яку партійне керівництво сприймало як початок масової реабілітації, однак вона не сприяла звільненню жертв політичних репресій. Проаналізовано заходи з працевлаштування та соціальної адаптації амністованих громадян. Звернута увага на ліквідацію позасудових органів, зміну структури та підпорядкування репресивних установ партійним комітетам. Досліджено створення спеціальних комісій для перегляду справ засуджених за політичними мотивами, їхній склад, повноваження, а також результати діяльності Центральної та місцевих комісій. Виявлено недоліки роботи обласних комісій, зокрема їхній формальний підхід до перегляду справ, інертність у виправленні судових помилок та домінування фактору вини. Основною причиною недоліків стало залучення до процесу реабілітації правників, які раніше активно брали участь у репресіях, застосовуючи незаконні методи слідства та ігноруючи права засуджених. Встановлено, що перегляд кримінальних справ переважно завершувався звільненням ув’язнених з урахуванням відбутого строку покарання, проте без зняття судимості, що унеможливлює оцінку цих дій як повноцінну реабілітацію. Проаналізовано роботу комісій Президії Верховної Ради СРСР і місцевих комісій, сформованих після ХХ з’їзду КПРС, у контексті перегляду справ за політичними, посадовими та господарськими злочинами. Окремо висвітлено їхні зусилля щодо працевлаштування незаконно засуджених осіб. Наголошено на суб’єктивно-догматичних підходах правоохоронців у процесі відновлення прав репресованих. Встановлено, що означений період суспільно-політичного життя країни характеризувався активною підготовкою нормативно-правових документів на підставі партійних рішень, які визначали правові засади реабілітації. У дослідженні проаналізовано обставини, за яких республіканська та обласні комісії відмовляли в реабілітації репресованим, ув’язненим у позасудовому порядку. Розглянуто процес перегляду архівно-слідчих справ, а також діяльність Прокуратури УРСР, зокрема залучення працівників міських і районних прокуратур до реабілітаційних заходів.