Значення гарантії та договору про надання гарантії у забезпеченні виконання зобов’язання
Анотація
Відповідно до Цивільного кодексу України за гарантією як видом забезпечення виконання зобов’язання банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Правовідносини гарантії мають складну юридичну природу. З одного боку, для видачі гарантії боржник повинен звернутися до гаранта з відповідною заявою, яка розглядається гарантом, і в разі прийняття позитивного рішення видається гарантія. У цьому випадку відносини виникають між гарантом та кредитором (з цього погляду, гарантія розглядається як односторонній правочин). Такий правочин є безвідплатним, оскільки гарант не отримує ніяких грошових сум на свою користь від бенефіціара. Водночас гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові, а також на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником. У цьому випадку мова йде саме про укладення договору про надання гарантії (відносини виникають між гарантом і боржником). Щодо Цивільного кодексу України, то в нормах, якими регулюється можливість застосування гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язання, не передбачено необхідності обов’язкового укладання договору про надання гарантії для видачі гарантії. Хоча в інших актах цивільного законодавства або прямо зазначається про необхідність укладання такого договору, або про те, що гарант має право не укладати окремий договір про надання гарантії, якщо в заяві про надання гарантії передбачені всі умови, за якими надається гарантія, і ця заява погоджена з гарантом та має силу договору про надання гарантії. Отже, гарантія може бути видана як окремий, самостійний правочин, так і міститися в договорі, залежно від вимог законодавства і бажання сторін. У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити ст. 560 ЦК України частиною другою і викласти в такій редакції: «Гарантія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною договору про надання гарантії».
Посилання
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435–IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40–44. Ст. 356.
Безклубый И. А. Банковская гарантия как односторонняя сделка. Альманах цивилистики. Вып. 2 / под ред. Р. А. Майданика. Київ : Алерта; КНТ; Центр учебной литературы, 2009. С. 360–369.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436–IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 18. Ст. 144.
Господарське право України / за ред. Н. О. Саніахметової. Одеса : Одіссей, 2005. 608 с.
Положення про порядок здійснення банками та фінансовими компаніями операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затв. Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/7PpVL.
Вайцеховська О., Руденко О. Банківські гарантії як засіб забезпечення виконання договірних зобов’язань у міжнародному приватному праві. Підприємництво, господарство і право. 2017. № 5. С. 267–271.
Банківські операції / за ред. О. В. Дзюблюка. Тернопіль : Економічна думка, 2009. 696 с.
Молодико К. Ю. Банківські гарантії у міжнародному та внутрішньому обігу: питання теорії та практики застосування. Київ ; Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 176 с.
Цивільне право. Особлива частина / за заг. ред. Ю. М. Жорнокуя, О. Є. Кухарєва. Харків : ХНУВС, 2023. 420 с.
Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : [в 4 т.] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. Київ : А.С.К.; Севастополь : Ін-т юридичних досліджень, 2004. Т. 2. 864 с.
Про визнання договору гарантії недійсним. Постанова Вищого господарського суду України від 26.07.2007 р. № 10/450/06. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/4cbuI.
Єсіпова Л. О. Гарантія у цивільному праві. Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. Одеса, 2006. 23 с.
Пучковська І. Й. Реалізація кредитором прав за гарантією — спосіб самозахисту у договірних відносинах. Juris Europensis Scientia. 2024. Вип. 1. С. 51–55.
Проценко І. О. Види забезпечення належного виконання зобов’язань у цивільному праві України: єдність та диференціація. Автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. Харків, 2007. 19 с.
Пучковська І. Й. Теоретичні проблеми забезпечення зобов’язань. Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.03. Харків, 2018. 48 с. URL : https://t.ly/AHsdT.
Луць В. В. Строки і терміни у цивільному праві. Київ : Юрінком Інтер. 2013. 320 с.
Про фінансові послуги та фінансові компанії. Закон України від 14.12.2021 р. № 1953–IX. Відомості Верховної Ради України. 2023. № 3–4. Ст. 10.
Цивільне право : у 2 т. / за ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. Харків : Право. 2011. Т. 2. 816 с.
Пучковська І. Щодо незалежного характеру гарантії як виду забезпечення виконання зобов’язань. Вісник Академії правових наук України. 2007. № 3 (50). С. 117–124.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 р. у справі № 910/10451/19 про визнання договору про надання гарантії недійсним. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL : https://t.ly/K-66t.
Лідовець Р. А. Недійсність змішаних договорів. Наукові записки. Серія «Право». 2004. Вип. 5. С. 199–203. CORE. URL : https://t.ly/OXCzy.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Вид. 3-є. Харків : Одіссей, 2006. 1200 с.
Жила О. В. Особливості регресної вимоги гаранта до принципала. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2013. № 6–3. Том 2. С. 18–20.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / за ред. В. М. Коссака. Київ : Істина, 2004. 976 с.
Паракуда О. В. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. Київ, 2012. 232 с.
