Модернізація законодавства ЄС щодо звітності зі сталого розвитку суб’єктів економічної діяльності

Анотація

Досліджено проблематику запровадження в Україні стандартів звітності зі сталого розвитку суб’єктів економічної діяльності, що корелює зі стратегічними цілями та завданнями, визначеними Урядом України у другому півріччі 2024 року щодо майбутньої імплементації вимог європейського законодавства в цій сфері та застосування відповідних європейських стандартів (ESRS). Здійснено заглиблення в цю важливу для українського бізнесу та суспільства проблематику на аксіоматичних засадах наздоганяльної синхронізації з процесами в Європейському Союзі. Оскільки основні акти вторинного законодавства ЄС у сфері нефінансової звітності набрали чинності десять та більше років тому, цілком закономірним з боку інститутів ЄС є погодження їхніх концептуально-правових підходів, понятійно-термінологічного апарату та норм із сучасними стратегічними і тактичними цілями ЄС — економічними, екологічними, соціальними, що й становить сутність динамічного процесу модернізації, тобто осучаснення законодавства ЄС щодо звітності зі сталого розвитку. У такому контексті методологічно обґрунтованим є фокусування уваги у статті на загальних аспектах саме модернізації законодавства ЄС, які на макрорівні є важливими для нашої держави, яка на виконання міжнародно-договірних зобов’язань здійснювала похідний від модернізації процес імплементації раніше запроваджених положень актів вторинного законодавства ЄС та має забезпечити в майбутньому подальшу імплементацію норм директиви ЄС про корпоративну звітність зі сталого розвитку (CSRD) у законодавстві України. У розвиток загальних аспектів у статті деталізовано основні законодавчі новели щодо інформації, яка на мікрорівні підлягає розкриттю у звітності суб’єктами економічної діяльності держав-членів ЄС, а також окремих категорій українських суб’єктів господарювання, зокрема і підприємствами, що становлять суспільний інтерес. Враховуючи суттєву кількість малих та середніх підприємств, які функціонують у статусі дочірніх, у статті наведено сучасні вимоги до інформації щодо сталого розвитку, яку мають включати материнські підприємства великої групи до консолідованого звіту про управління. Також розкрито важливі концептуально-правові аспекти, які поступово набуватимуть важливого практичного значення для вітчизняних суб’єктів підприємництва та стосуються, зокрема, ризиків накладання штрафів за неподання звіту про управління або його подання з порушенням строків, сфер дії двох міжнародних стандартів Ради зі сталого розвитку, які стосуються як загальних вимог до розкриття інформації, пов’язаної зі сталий розвитком, так і специфічних вимог щодо розкриття інформації, пов’язаної з кліматом.