Допоміжні репродуктивні технології: цивільно-правове регулювання
Анотація
Досліджуються особливості цивільно-правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій. Допоміжні репродуктивні технології є об’єктом суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню. Допоміжні репродуктивні технології піддаються цивільно-правовому регулюванню. Цивільно-правові аспекти правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій стосуються різних правовідносин. Серед них є особливості щодо здійснення цивільних прав та їх обмежень. Так, існують обмеження права на сурогатне материнство в деяких країнах. Заборонні обмеження втілюються по всьому світу щодо клонування людини. В Україні встановлені обмеження до сурогатної матері щодо батьківських прав. Вони встановлюються щодо сурогатної матері стосовно дитини, яка народжена через допоміжну репродуктивну технологію сурогатного материнства. Низка особливостей стосується особистих немайнових прав фізичних осіб щодо допоміжних репродуктивних технологій. Ці права розглядаються в контексті права на охорону здоров’я та життя фізичної особи. Також необхідно виділити права інтелектуальної власності на репродуктивні технології. Наразі існують десятки методик запліднення, що складають допоміжні репродуктивні технології. Творці, які вдосконалюють ці технології (методики), можуть претендувати на право авторства. Також існують інші особисті немайнові права інтелектуальної власності щодо вдосконалення цієї технології. Права інтелектуальної власності щодо допоміжних репродуктивних технологій можуть виявлятися у ноу-хау, правах на літературні твори тощо. У їхніх творців виникають майнові права інтелектуальної власності, зокрема, на авторську винагороду. Особливості виявляються в договірних зв’язках, завдяки яким впроваджуються допоміжні репродуктивні технології. Ці договори належать до сфери надання медичних послуг. Впровадження допоміжних репродуктивних технологій у разі невиконання відповідних зобов’язань та (або) настання збитків передбачає застосування цивільно-правової відповідальності (договірної або деліктної). Подальше застосування допоміжних репродуктивних технологій потребує вдосконалення цивільно-правового регулювання з метою збалансування та охорони прав усіх учасників цих правовідносин: медичних закладів, донорів, пацієнтів.
Посилання
Покальчук О. Право на сурогатне материнство одностатевих партнерств. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 2. С. 101–107. URL: https://t.ly/1NQ1D.
Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 04.02.1997 р. № 24. Верховна Рада України. Законодавство України. URL: https://t.ly/oggrr.
Головащук А. П. Правове регулювання допоміжних репродуктивних технологій. Часопис Київського університету права. 2013. № 2. С. 189–191.
Щирба М. Ю. Право пацієнта на репродуктивні технології: юридичний вимір. Вісник НТУУ КПІ. Політологія. Соціологія. Право. 2017. № 3/4 (35/36). С. 146–150.
Покальчук О. Допоміжні репродуктивні технології як юридична категорія. Теорія і практика інтелектуальної власності. 2020. № 6. С. 155–163.
Старікова Н. М. Цивільно-правова відповідальність у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій. Автореф. Дис. … канд. юрид. наук. 12.00.03. Харків, 2018. 28 с.
Чечерський В. І. Право на репродукцію (відтворення) у системі основоположних прав людини: конституційно-правове дослідження. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. 12.00.02. Ужгород, 2020. 38 с.
Affaire Labassee v. France — 65941/11 від 10.06.2014 р. HUDOC database. URL: https://t.ly/qACM1.
Аналітична записка з питань порівняльного законодавства про особливості застосування допоміжних репродуктивних технологій у зарубіжних державах. Дослідницька служба Верховної Ради України. URL: https://t.ly/1pKsp.
Головащук А. П. Місце репродуктивних прав у системі особистих немайнових прав фізичних осіб. Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства. Київ : Центр правових наукових досліджень, 2016. С. 29–32.
Бельо Л. Ю. Сучасний стан та перспективи розвитку правового регулювання використання допоміжних репродуктивних технологій. Прикарпатський юридичний вісник. 2020 № 2 (31). С. 23–27. https://doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).558.
Zegers-Hochschild F., Adamson G. D., Dyer S. et al. The International Glossary on Infertility and Fertility Care, 2017. Fertility and Sterility. 2017. Vol. 108, Iss. 3. P. 393–406. https://doi.org/10.1016/j.fertnstert.2017.06.005.
Пугач Д. О. Сучасний стан правового регулювання допоміжних репродуктивних технологій. Прикарпатський юридичний вісник. 2015. № 3 (9), Том 3. С. 26–29.
Біленко В. Поняття договору про допоміжні репродуктивні технології. Юридична Україна. 2017. № 2–3. С. 34–38. Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського НАН України. URL: https://t.ly/42xxa.
Біленко В. Види договорів про допоміжні репродуктивні технології. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 4. С. 18–20. URL: https://t.ly/fvhlW.
Міжнародний досвід законодавчого регулювання питання використання репродуктивних технологій (включаючи сурогатне материнство) / уклад. А. Брашовяну. Київ, 2013. 60 с.
Сенюта І. Правочин як підстава виникнення цивільних правовідносин у сфері надання медичної допомоги. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 6. С. 66–70. URL: https://t.ly/CJ3ex.
