Судовий процес: особливий тип технології vs імітація гри

Анотація

Актуалізується питання техніки комунікативної дії у змагальному судовому процесі репрезентованої у межах визнаної обома сторонами інтеракційної гри, в якій недопустимі зловживання. На будь-якій стадії виникнення змагання та конфлікту щодо заяв і утверджень судової мовної гри учасники звіряють свої твердження та заяви з матеріальними й символічними засобами, що здатні допомогти їм, водночас намагаються відмовити в цьому опонентам, порушуючи зв’язки між їм протилежними твердженнями та їхніми власними засобами. Основою змагального судоговоріння стає система мовних конвенцій між учасниками мовної комунікації, а судове пізнання трансформується в «наративне» («розповідне»).

Аналізуючи «агональну» змагальну природу судової процедури, зауважується, що остання, як і гра, вибудовується на штучній основі, за спеціально створеними правилами, й маскує реальний соціальний конфлікт умовним юридичним «квазіконфліктом». З іншого боку, відзначено, що природа змагального судочинства двоїста, їй властивий не тільки ігровий елемент, а й не менш сильна утилітарна складова. Змагальність, притаманна правосуддю, не перетворює суддю на пасивного свідка дебатів між сторонами судового процесу, не знімає з нього відповідальності за виконання обов’язку розібратися в суті питання, вибрати належну до застосування норму й ухвалити справедливе рішення. В іншому разі правосуддя незмінно трансформується в «мертвий ігровий ритуал», зловживання самою грою — суцільну імітацію, театр, ідеологічну літургію, чи навпаки, умисне створення перешкод переходу конфлікту на територію права.

Беручи за основу філософсько-правове розуміння судової процедури як цивілізованої форми й специфічного виду правового спілкування учасників судового процесу, наголошується, що надмірна мовна гра між учасниками судового процесу небезпечна, оскільки позбавляє правосуддя постійного та сакрального — установлення істини в розгляданій справі. Крім того, акцентовано увагу на тому, що повноцінна гра може розгортатися лише у вільному просторі, обмеженому символічними рамками, де діють не сурогати, а правила, визнані й виконувані обома противниками.