Механізми державного регулювання протидії загрозам національним інтересам України у сфері економічної безпеки

Анотація

Досліджуються актуальні питання визначення сутності категорій «державне регулювання», «державне управління», «механізми державного управління», «механізми державного регулювання», зокрема у сфері економічної безпеки. Встановлено, що система державного управління здійснює управлінський вплив на форму через відповідний механізм. Розмежовано поняття «механізми державного управління» та «механізми державного регулювання». Встановлено, що об’єктом державного управління є суспільні відносини, системи; об’єктом державного регулювання — види діяльності людини та економічні відносини. Доведено, що ключовою відмінністю між «державним управлінням» та «державним регулюванням» є інтереси тих суб’єктних груп, які ці процеси забезпечують. Враховуючи специфіку наявної політико-економічної ситуації в країні, стан сектора безпеки і оборони, ситуацію із тимчасово окупованими територіями України, удосконалено визначення механізмів державного регулювання в означеній сфері, зокрема організаційний, правовий, економічний, соціальний, інформаційний та безпековий — організаційний механізм. Визначено ключові принципи забезпечення економічної безпеки, серед яких виділяють: верховенство закону під час забезпечення економічної безпеки; додержання балансу економічних інтересів особи, сім’ї, суспільства, держави; взаємна відповідальність особи, сім’ї, суспільства, держави щодо забезпечення економічної безпеки; своєчасність і адекватність заходів, пов’язаних із відверненням загроз і захистом національних економічних інтересів; пріоритет договірних (мирних) заходів у вирішенні як внутрішніх, так і зовнішніх конфліктів економічного характеру; інтеграція національної економічної безпеки з міжнародною економічною безпекою. Зауважено, що наведений перелік принципів забезпечення економічної безпеки не є вичерпним, тому систему доповнено такими принципами: цільової узгодженості (погодження коротко-, середньо- та довгострокових планів на державному, регіональному та місцевому рівнях в процесі формування політики органами публічного адміністрування в означеній сфері, враховуючи стан справ у сфері економічної безпеки країни, пріоритетність та ієрархічну підпорядкованість завдань в означеній сфері з метою досягнення бажаних результатів та реалізації державної політики на засадах ефективності та якісного розвитку держави), безпекової та оборонної спрямованості (поєднання захисту і реалізації національних інтересів та процесів державного регулювання сфери безпеки і оборони, стратегічного планування дій з метою ефективного впорядкування у визначеній сфері та налагодження системи життєзабезпечення), критеріальності й прогнозованості загроз у сфері економічної безпеки (провадження державної політики в означеній сфері на основі визначених критеріїв, ґрунтуючись на системі показників із зазначенням прогнозних, якісно-кількісних значень, які б відображали ситуацію у державі, визначення якісних характеристик та ефективності державної політики у сфері економічної безпеки, враховуючи стратегічний напрям соціально-економічного розвитку держави); компетенції недержавних суб’єктів забезпечення економічної безпеки (налагодження ефективної взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами в частині активної участі у реалізації політики у визначеній сфері); відкритості й послідовності політики протидії загрозам національним інтересам України у сфері економічної безпеки (забезпечення безперешкодного доступу громадян, громадських інститутів та інших суб’єктів сфери економічної безпеки до інформації про досліджувану сферу, ефективність, легітимність та прозорість державно-управлінських рішень у визначеній сфері). Визначено, що задля забезпечення захисту національних інтересів у сфері економічної безпеки та ефективної реалізації механізмів державного регулювання протидії загрозам в означеній сфері слід раціонально застосовувати важелі забезпечення економічної безпеки України в умовах зовнішньої агресії та глобалізаційних перетворень. До таких важелів віднесено організаційно-правові, соціально-економічні та політико-дипломатичні.