Вимоги стандартів як засіб профілактики посягань на інтелектуальну власність

Анотація

Пропонується розглядати стандартизацію як особливий засіб для регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері інтелектуальної власності, в тому числі у фармацевтичній галузі. Пропонується застосовувати вимоги стандартизації як формалізовані правила, що дозволяють запобігти порушенням прав у цій сфері. Зазначається, що, незважаючи на спільне походження, всі об’єкти інтелектуальної власності досить специфічні за процесом створення, призначенням і способами використання. Тому ці питання регулюються актами зі спеціальним змістом, що присвячені охороні різних об’єктів інтелектуальної власності. Функціями спеціальних законів є комплексне регулювання відносин у сфері використання того чи іншого об’єкта включаючи разом із публічно-правовою сферою, деталізацією врегульованих Цивільним кодексом України майнових відносин, визначенням усіх важливих понять і термінів. Також вони залишаються зручним засобом заповнення прогалин, що виявлятиме практика.

Інтелектуальна власність має бути належним чином упорядкована та формалізована у документах (стандартизована). Стандартизація асоціюється у нас з продукцією, що є масовою, де кожна одиниця не повинна відрізнятися від інших. Парадокс у тому, що стандартизація відіграє суттєву роль під час управління економікою для підвищення ефективності й продуктивності суспільного виробництва та поліпшення якості продукції. Характерною особливістю стандартизації є те, що сфера її дії та застосування, рівень розвитку мають широкий діапазон. Немає такої сфери діяльності людини, до якої б не була причетна стандартизація. З поширенням і поглибленням пізнання, розвитком науки і техніки, удосконаленням виробництва масштаби робіт значно зростають і поширюється сфера використання принципів стандартизації. З мети стандартизацію можна зрозуміти, що вона є організаційно-технічною основою усіх видів діяльності як на національному, так і на міжнародному рівнях. Зміцнення науково-технічних та економічних зв’язків привертає увагу до стандартизації усіх розвинених країн світу та країн, що розвиваються, а також технічних, економічних, міжнародних, регіональних і національних організацій, бізнесу та окремих осіб. Це є наслідком об’єктивної необхідності упорядкування процесів управління економічними і виробничими процесами. У сфері фармакопеї на міжнародному рівні застосовується низка стандартів ISO. Це переважно стандарти для обладнання фармацевтичної промисловості. На вирішення проблеми стандартизації патентної інформації та документації спрямовані стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

Розвиток відносин інтелектуальної власності передбачає гармонізацію (адаптацію) законодавства України з міжнародними стандартами регулювання відносин у сфері господарювання, законодавством міжнародних економічних союзів, до складу яких входить чи планує увійти Україна (разом із Європейським Союзом). У 1997 році в Україні започатковано систему державних стандартів у галузі промислової власності та з 1 січня 1998 р. наказом Держстандарту України від 6 червня 1997 р. № 327 дію набули чинності такі стандарти: 1) ДСТУ 3574-97 Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення; 2) ДСТУ 3575-97 Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення. Пропонується розуміти стандартизацію та інші засоби регулюючого впливу держави як такі, що здатні урівноважити публічні та приватні інтереси, що дозволить розвиватися галузям, які мають змішане регулювання, у тому числі праву інтелектуальної власності. Якщо розглянути стандартизацію як засіб регулювання, тобто певну юридичну категорію з метою досягнення конкретного результату, то вона є засобом впливу на відносини інтелектуальної власності (стримуючі зовнішні фактори щодо волі суб’єктів) та засобом реалізації права (створення формалізованих правил для закріплення прав суб’єктів). Саме так відбувається поєднання приватного та публічного у сфері інтелектуальної власності.