Унітаристика у системі наукових знань про унітаризм: проблеми концептуалізації та інституціоналізації

Анотація

Висвітлюються концептуальні проблеми формування вітчизняної доктрини унітаризму. Констатуючи факт, що найбільш багатоаспектною і складною є проблема утвердження в Україні оптимальної форми державного устрою, пропонується запровадити у вітчизняній конституційній науці та освіті окремий вектор — унітаристика. Адже, попри те, що в політико-правовій науці в цілому та сучасній конституціоналістиці проблематика унітаризму доволі активно дискутується ученими-державознавцями, політиками та громадськими діячами, наукове знання в цій сфері залишається вкрай суперечливим та фрагментарним.

Аналізуючи комплекс сутнісних та змістових характеристик унітаризму як феномену сучасного конституційного права, окреслюються перспективні напрямки розвитку унітаристької доктрини. Показаний синергетичний зв’язок між теорією сучасного унітаризму, принципами унітарності державної території та фундаментальними інститутами політико-правового та державно-управлінського життя сучасних унітарних держав. Доводиться, що унітарний устрій є не лише одним із важливих компонентів процесу досягнення завдань, мети та функцій більшості сучасних держав, а й іманентною ознакою та стратегічним елементом механізму реалізації їх суверенних прав.

Враховуючи, що унітаризм є багатовимірним соціально-політичним та конституційним явищем: це і ідея, і теорія, і науковий напрям, і глобальна соціальна та конституційна практика, і конституційна форма існування та функціонування територіальних громад, і історичний стан національної державності та української регіональної цивілізації, і форма реалізації національної ідентичності та громадянськості тощо, — робиться висновок про актуальність та необхідність формування унітаристського дискурсу в сучасній конституційно-правовій науці та освіті.

На погляд автора, послідовна концептуалізація та інституціоналізація унітаристики дозволить зрозуміти глибинні процеси, які обумовлюють виникнення феномену вітчизняного унітаризму, свідчать про колосальну цивілізаційну роль та аксіологічне, онтологічне, гносеологічне, функціонально-телеологічне значення державної території, підкреслюють важливість насамперед психологічного сприйняття унітаристської ідеї у суспільстві як у ході його політичної структуризації, формування відносин ринкової економіки, здійснення екогуманістичної політики, так і в аспекті національної безпеки та оборони.