Аналіз практики призначення покарання за розбій (ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України)

Анотація

Досліджено питання призначення покарання за розбій, передбачений ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (КК України). Проаналізовано 200 обвинувальних вироків, ухвалених судами першої інстанції у кримінальних провадженнях за ч. 1 ст. 187 КК України. Встановлено, що здебільшого розбої за ч. 1 ст. 187 КК України вчиняються за подібних юридично значимих обставин, які можуть бути класифіковані за певними критеріями: видом насильства, розміром завданої матеріальної шкоди, категорією потерпілих тощо. Під час дослідження встановлено, що санкція ч. 1 ст. 187 КК України передбачає покарання в межах від трьох до семи років позбавлення волі. Однак в абсолютній більшості випадків за вчинення розбою, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України суди призначають мінімальне або наближене до мінімальної межі покарання (3–4 роки позбавлення волі), в поодиноких випадках — середнє в межах санкції покарання (5 років позбавлення волі). Водночас максимальне або наближене до максимальної межі (6–7 років позбавлення волі) покарання суди не призначають. Така ситуація пояснюється тим, що суди при призначенні покарання в повній мірі не враховують всіх чинників, які можуть впливати на розмір покарання: вид насильства, розмір завданої шкоди, наслідки для здоров’я потерпілого, категорію потерпілих тощо. За результатами аналізу стану призначення покарання запропоновано власний підхід до призначення покарання за злочин, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України. Разом з тим, при проведенні дослідження виявлено випадки необґрунтованого застосування ст. 69 КК України та призначення надміру м’якого покарання, не передбаченого санкцією ч. 1 ст. 187 КК України. Також досліджено стан звільнення від відбування покарання осіб, які вчинили розбій, передбачений ч. 1 ст. 187 КК України, на підставі ст. 75 КК України. Проведений аналіз дає підстави констатувати надміру високий відсоток випадків застосування ст. 75 КК України, а також тенденцію, згідно з якою за аналогічних обставин та умов, одній особі призначається реальне покарання, а іншій — умовне покарання.