Принцип рівності в рішеннях Конституційного Суду України

Анотація

Проаналізовано реалізацію принципу рівності в процесі конституційного судочинства сучасної України. З’ясовано, що такий принцип набув свого зовнішнього закріплення в рішеннях Конституційного Суду України: 1) рівність громадян перед законом, яка не виключає диференціації правового регулювання, гарантується забороною «негативної дискримінації» та за обсягом не є абсолютною; 2) рівність кожного (тобто громадян України, іноземців, осіб без громадянства) перед судом, у тому числі рівність усіх учасників судового процесу; 3) рівність громадян в обов’язках, що означає їх рівну підлеглість законам України; 4) рівність (рівнозначність) прав і свобод, проявами якої є рівність матеріальних і процесуальних прав, рівність позитивних і негативних прав.

На основі аналізу рішень Конституційного Суду України виявлено низку «онтологічних факторів», які обумовлюють принцип рівності і є методологічно важливими для його правової характеристики. Перший із запропонованих факторів — сфера суспільного життя, тобто ділянка суспільного простору, яка стала «дискримінаційно вразливою», у зв’язку з чим систематизовано юридичні позиції Конституційного Суду України, що стосуються принципу рівності у сфері реалізації виборчих прав, трудових прав, права власності тощо. Другим фактором можна вважати особливості (характер) юридичних прав, які перебувають «в зоні дискримінаційного ризику», що позначається на функціях окремих юридичних засобів забезпечення рівності, зокрема функціях так званих законодавчих цензів. Третім фактором розглядається взаємозв’язок прав людини і громадянина. Обґрунтовується залежність змісту і обсягу принципу рівності від спільної реалізації права на освіту і права на вільний розвиток своєї особистості; права на житло і свободи пересування та вільного вибору місця проживанням. Четвертим фактором змістовної наповнюваності принципу рівності є критерії диференціації правового регулювання, а саме: «доцільність» (економічна, політична, соціальна), «виправданість у демократичному суспільстві» та «обґрунтованість». П’ятий фактор пов’язується зі специфікою гарантій забезпечення досліджуваного принципу, з-поміж яких — «доступність», «безоплатність» освіти, медицини. Шостим фактором є зіставлення принципу рівності з іншими принципами права, зокрема з принципами справедливості, свободи, презумпції невинуватості та неприпустимості притягнення особи до відповідальності за відмову давати проти себе показання.