Механізми державного регулювання фізкультурно-виховної діяльності у закладах вищої освіти України

Анотація

Визначено, що удосконалення державно-управлінських відносин пов’язано з вирішенням низки проблем, які виникають у результаті невідповідності існуючого стану цих відносин вимогам сьогодення. Здоровий спосіб життя та фізична культура і спорт покликані стати соціальним феноменом і державницькою ідеологією, що сприяє розвитку сильної держави і здорового суспільства. Розвиток фізкультурно-виховної діяльності зумовлений цивілізаційними чинниками, у вирішенні яких вона може виступати як засобом культивації в суспільній свідомості цінностей творчості, толерантності, солідарності, розвитку особистості, так і оптимізації комунікації та урегулювання конфліктів. Проаналізовано процес державного регулювання фізкультурно-виховної діяльності у закладах вищої освіти як особливий вид діяльності, результати якого корисні для суспільства і студентської молоді. Окреслено процес розвитку фізкультурно-виховної діяльності та конкретизовано, що галузь надання фізкультурно-оздоровчих послуг має бути стратегічною метою реформування роботи органів державної влади в цьому напрямі. Сучасне становлення економіко-господарських відносин у державі вимагає нового погляду на фізкультурно-виховну діяльність як на специфічний вид суспільної діяльності, скерований на молоду людину, її фізичний стан і здоров’я. Розкрито сучасний стан та проблематику державного регулювання фізкультурно-виховної діяльності в контексті актуалізації суспільно-владних відносин в Україні. Теоретично обґрунтовано необхідність уніфікації механізмів державного регулювання фізкультурно-виховної діяльності в закладах вищої освіти України в період трансформації громадянського суспільства, що відрізняється застосуванням інтегративного підходу до формування інструментарію цілеспрямованого впливу держави на розвиток системи освіти на нових ціннісних засадах. Запропоновано комплекс механізмів державного регулювання фізкультурно-виховної діяльності в закладах вищої освіти в Україні, зокрема нормативно-правові, економіко-фінансові, організаційні, соціально-політичні, мотиваційні, інформаційні, освітньо-культурні та комунікативні механізми та окреслено їхнє змістовне наповнення.