Розвиток законодавства про відповідальність за невиконання обов’язку щодо надання утримання в сімейному праві України

Анотація

Досліджено історичні аспекти розвитку законодавства, яке діяло на українських землях, щодо відповідальності за невиконання обов’язку щодо надання утримання членами сім’ї, в тому числі подружжям, батьками та дітьми. Проаналізовано зміст основних актів сімейного законодавства, що було чинним у період з Київської Русі до незалежної України, такі як: «Руська правда», Литовські статути 1529, 1566, 1588 років, проект кодифікації норм сімейного права «Права, за якими судиться малоросійський народ», Звід законів Російської імперії, Галицький цивільний кодекс, Австрійське цивільне уложення, перші декрети РНК УРСР, якими врегульовувалися сімейні правовідносини, а також кодекси 1919, 1926, 1969 та 2002 року (із врахуванням внесених змін у 2017–2018 роках). На підставі проведеного аналізу автором визначено, що питання відповідальності за невиконання обов’язку щодо надання утримання в Україні отримало належне правове регулювання лише із прийняттям чинного Сімейного кодексу України 2002 року. Перші пам’ятки українського права, такі як: «Руська правда» та Литовські статути, на жаль, не містили норм, які врегульовували аліментні правовідносини між подружжям, батьками та дітьми, а також іншими членами сім’ї. Наступні акти сімейного законодавства, що діяло на українських землях, визначали аліментні обов’язки подружжя, батьків та дітей, однак не передбачали відповідальності за їх порушення. Виняток становили норми Галицького цивільного кодексу, який передбачав відповідальність батька за невизнання своєї позашлюбної дитини і несплати сум на її утримання у дво-, три- або чотирикратному розмірі, а також норми актів кримінального законодавства періоду Російської імперії та радянського часу, що визначали відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів. На жаль, наявна нормативна база детально врегульовує лише питання відповідальності за невиконання аліментних обов’язків батьків стосовно дітей. Невиконання інших аліментних обов’язків, на жаль, не отримало такої реакції з боку держави (виняток становить лише злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків, яке є злочином).