Організація дистанційного доступу до освіти в умовах пандемії COVID-19: інновації, можливості та якість

Анотація

Визначено, що держава покликана вирішувати завдання управління змінами, особливо в умовах пандемії коронавірусу, а це включає цілеспрямоване вироблення, прийняття та реалізацію організаційних, регулювальних, координувальних, контролювальних і мотиваційних впливів, спрямованих на оновлення, інноваційне наповнення, модернізацію чи широкомасштабне реформування освіти, а також відповідний супровід процесів освітніх перетворень, що вже розпочалися і тривають. Проаналізовано сутність та мету поняття дистанційного навчання. Доведено, що це індивідуалізований процес набуття знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за взаємодії віддалених один від одного учасників навчального процесу у спеціалізованому середовищі з використанням комп’ютерної техніки й комунікаційних мереж. Зазначено, що серед різноманіття перспектив та переваг цього виду навчання є й свої вагомі недоліки. Наголошено, що дистанційне навчання базується на принципі гнучкості місця, часу, темпу навчання, особливо в період пандемії COVID–19. Можливість впливати на деякі аспекти свого навчання підвищує внутрішню мотивацію учнів. Самостійна відповідальність за власну навчальну діяльність формується поступово, тому варто нарощувати автономність у процесі навчання. Наслідками закриття шкіл і переходу на дистанційне навчання є перерване навчання, проблеми із харчуванням, стрес для вчителів, особливо людей у віці, непідготовленість батьків до дистанційної домашньої освіти, погіршення догляду за дітьми, економічні втрати, непередбачене навантаження на систему охорони здоров’я, соціальну ізоляцію, труднощі з вимірюванням та перевіркою засвоєння знань. Визначено, що криза, що призвела навчальний процес у дистанційний режим, стала мотивом для переоцінки засобів та інструментів цифрових технологій, впроваджених у закладах освіти раніше.