Окремі питання доцільності використання соціолектизмів кримінальної субкультури в тексті кримінального закону

Анотація

Досліджуються окремі питання правотворчості в контексті використання специфічних слів і зворотів у тексті Кримінального кодексу України. Звертається увага на те, що в умовах сьогодення розповсюдження норм кримінальної субкультури є надзвичайно широким. Цей процес є об’єктивним, тому, незважаючи на негативність «забруднення» ділової та літературної української мови жаргоном кримінальної субкультури, до його поширення треба підходити зважено і різносторонньо. Зауважено, що під час здійснення оперативно-розшукових і слідчих заходів представники правоохоронних і правозастосовних органів повинні розуміти значення жаргонних висловів, що поширені в середовищі професійних злочинців, оскільки без цього вони не зможуть ефективно виконувати свої посадові обов’язки. Пропонується розглядати окремі жаргонні вислови як «соціолектизми», як вияви специфічного діалекту, поширеного в певних соціальних групах. Акцентовано увагу на тому факті, що окремі соціолектизми кримінальної субкультури, як-то: «вор у законі», «сходка» неможливо замінити аналогами з літературної чи ділової української мови, без істотної втрати їх змісту. Доводиться, що терміни кримінальної субкультури досить міцно увійшли у російську розмовну мову, а, через неї — і в українську, про що можна судити зробити висновки із використання таких термінів у літературних творах, що стали вже класичними не лише в пострадянських країнах, але й у світовій літературі, (зокрема — «Архіпелаг ГУЛАГ» О. Солженіцина). На основі цього робиться висновок про можливість вживання окремих соціолектизмів кримінальної субкультури і в тексті закону під час дотримання низки вимог: 1) вони не повинні порушувати загальноприйняті норми пристойності (не можуть містити нецензурну і образливу лексику); 2) аналоги таких термінів у літературній мові відсутні, замінити вказані соціолектизми без втрати їх змісту не видається можливим; 3) їх застосування повинно нести соціальну користь, полегшуючи точну кваліфікацію протиправного діяння, відтак — допомагати загалом у справі протидії злочинності і окремим її виявам.