Розуміння звільнення від кримінальної відповідальності через призму соціальної справедливості

Ключові слова: кримінальна відповідальність, покарання, звільнення від кримінальної відповідальності, криміналізація, декриміналізація, моральність, духовність, соціальний баланс, злочинність, кримінальна політика держави

Анотація

Досліджуються особливості філософсько-правових передумов звільнення від кримінальної відповідальності. Визначено, що проблеми кримінальної відповідальності та звільнення від неї є одним із центральних і разом з тим найбільш складних інститутів кримінального права. Обґрунтовується, що дореволюційний період характеризувався значною кількістю обставин, що звільняли від кримінальної відповідальності, що було обумовлено наслідками політичних, економічних та соціальних перетворень у світі, піднесенням волі та значення людини, її можливостей для держави. Акцентовано увагу, що вдаючись до терміну «кримінальна відповідальність», вітчизняний законодавець має на увазі, в першу чергу, накладення на особу, яка вчинила злочин, тягаря примусових заходів карального змісту. Доводиться теза про доцільність розглядати кримінальну відповідальність у позитивному сенсі, як зобов’язання кримінально відповідального суб’єкта не вчиняти порушень заборон, які встановлені кримінальним кодексом. Тобто кримінальна відповідальність, у першу чергу, повинна виконувати функцію попередження, що спрямоване на особу, яка має намір вчинити злочин. Обґрунтовується, що якщо особа не мала умов для нормальної життєдіяльності та розвитку з соціальних причин, то соціум і держава звинувачувати її не мають права лише в силу того, що первинно взяли на себе зобов’язання дати їй такі умови. Доведено, що у правовій державі під час вирішення питань реалізації кримінальної відповідальності особлива увага приділяється міжгалузевому інституту звільнення від кримінальної відповідальності як компромісу під час відновлення соціальної справедливості і стимулювання правослухняної поведінки. Стверджується, що безумовний характер звільнення від кримінальної відповідальності підриває сутність інституту кримінальної відповідальності в цілому, оскільки звільнення від кримінальної відповідальності здійснюється за нереабілітуючими підставами. У зв’язку з цим, звільнена особа, яка вчинила злочин, повинна відчути для дотримання балансу суспільної справедливості певним чином вплив держави, щоб усвідомити свою провину і дійсно стати на шлях виправлення. Запропоновано для соціального балансу застосовувати до такої особи такі обмеження, як посилення нагляду правоохоронними органами, обмеження певних прав.

Посилання

Golovko, L. V. (2000) Osvobozhdenie ot ugolovnoj otvetstvennosti i osvobozhdenie ot ugolovnogo presledovanija: sootnoshenie ponjatij. Gosudarstvo i pravo, 6, 41–42.

Kelina, S. G. (1974) Teoreticheskie voprosy osvobozhdenija ot ugolovnoj otvetstvennosti. Moskva : Nauka.

Alikperov, H. D. (1992) Prestupnost' i kompromiss. Baku : Jelm.

Lesnievski-Kostareva, T. A. (2000) Differenciacija ugolovnoj otvetstvennosti. (2nd ed.). Moskva : NORMA.

Larin, A. M. (1982) Prezumpcija nevinovnosti i prekrashhenie ugolovnogo dela po nereabilitirujushhim osnovanijam. In Sud i primenenie zakona. (p. 93–95) Moskva : Izd-vo IGiP AN SSSR.

Petruhin, I. L. (1978) Prezumpcija nevinovnosti — konstitucionnyj princip sovetskogo ugolovnogo processa. Sovetskoe gosudarstvo i pravo, 2, 12–19.

Sabanin, S. N., Grishin, D. A. (2012) Nekotorye problemy zakonodatel'noj reglamentacii special'nyh vidov osvobozhdenija ot ugolovnoj otvetstvennosti. Juridicheskaja nauka i pravoohranitel'naja praktika, 2 (20), 59–66.

Kryminalnyi kodeks Ukrainy vid 05.04.2001 r. № 2341–III. (2001) Vidomosti Verkhovnoi rady Ukrainy, 25–26, 131.

Chistjakov, A. A. (2002) Ugolovnaja otvetstvennost' i mehanizm formirovanija ee osnovanija. Moskva : JuNITI-DANA.

Chermenina, A. P. (1965) Problema otvetstvennosti v sovremennoj burzhuaznoj jetike. Voprosy filosofii, 2, 76–78.

Dvoreckij, M. (2006) Ugolovnaja otvetstvennost'. Zakonnost', 12, 42–43.

Voropaev, S. A. (2008) Ugolovnaja otvetstvennost': pozitivnyj i negativnyj smysl. Chelovek: prestuplenie i nakazanie, 4, 79–82.

Temirhanov, M. A. (2014) Pozitivnaja ugolovnaja otvetstvennost' i problemy ee realizacii. Prikladnaja juridicheskaja psihologija, 1, 140–144.

Malinin, V. B. (2008) Enciklopedija ugolovnogo prava. Tom 10 Osvobozhdenie ot ugolovnoj otvetstvennosti i nakazanija. SPb. : SPb GKL.

Turman, N. (2017) Mediatsiia u kryminalnomu protsesi: shliakhy udoskonalennia chynnoho zakonodavstva. Pidpryiemnytstvo, hospodarstvo i pravo, 3, 276–280

Smirnov, D. A. (2012) O ponjatii principov prava. Obshhestvo i pravo, 4 (41), 29–37.

Matuzov, N. I., Mal'ko, A. V. (2010) Principy rossijskogo prava: obshheteoreticheskij i otraslevoj aspekty. Saratov : Saratovskaja gosudarstvennaja akademija prava.

Suhareva, N. D. (2005) Perspektivy razvitija instituta, osvobozhdenija ot ugolovnoj otvetstvennosti. Gosudarstvo i pravo, 7, 98–99.

Merkulova, V. O. (2019) Zvilnennia vid kryminalnoi vidpovidalnosti: osoblyvosti metodolohii doslidzhennia stymuliuiuchoho mizhdystsyplinarnoho instytutu. Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys, 3, 78–84.

Опубліковано
2020-12-31
Розділ
Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право