Права людини та заходи захисту здоров’я населення: правові виклики COVID-19

Анотація

Проведено дослідження взаємодії права людини та заходів захисту здоров’я населення в умовах нових правових викликів, зумовлених COVID-19. Вказано, що правова реальність змінюється, обмежуються права людини, вживаються правові заходи попереджувального характеру в таких умовах. Вказано, що важливими є ті національні заходи, які вживатиме держава для подолання проблеми з метою захисту громадського здоров’я. Тому важливими є комплексні міжнародні та національні гарантії для новітнього глобального виклику. У зв’язку з пандемією covid-19, різні країни ввели низку заходів щодо захисту здоров’я населення, а також соціальні заходи, в тому числі дотримання безпечної дистанції, тимчасове припинення роботи навчальних закладів та підприємств, карантин у різних географічних районах і обмеження на переміщення. Згідно зі змінами епідеміологічної картини в місцевому масштабі країни вносять корективи відповідних заходів. В Україні, окрім конституційних норм та галузевих кодифікованих актів, діє Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який визначає комплекс заходів, які уповноважені здійснювати органи публічної влади з метою мінімізації поширення пандемії. Виявлені на сьогодні дня спалаху в основному відбувалися в кластерах пацієнтів, які заразилися в результаті близьких контактів, у сім’ї або на окремих заходах, що характеризуються скупченням людей. Тому обмеження права на мирні збори, масові заходи є мотивованим та нормативно виправданим. Вказано, що пандемія спричинила реальну загрозу реалізації цього права як всім особам шкільного, так і старшого віку, оскільки всі заклади освіти різних рівнів отримали серйозні карантинні обмеження фактичного освітнього процесу. Статистика дає можливість стверджувати, що близько 6 % дітей практично позбавлені можливості реалізації права на освіту. Доведено розбіжність рекомендацій ВООЗ, яка не рекомендує вводити щодо країн, які стикаються зі спалахами COVID-19, будь-які обмеження на поїздки або торгівлю та дії національних держав щодо закриття кордонів держав. Відстеження контактів повинно вестися належними способами, щоб не протидіяти праву на приватність.