Договір реімбурсації: застосування цивільно-правових механізмів в умовах карантинних обмежень

Анотація

Досліджено особливості використання механізму цивільно-правового відшкодування витрат на медичне обслуговування в умовах глобального поширення гострої респіраторної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також опрацьовано теоретичну можливість здійснення такого покриття фінансових відрахувань і надходжень через укладення договорів на реімбурсацію, за аналогією з поширеною нині державною програмою «Доступні ліки». Проаналізовано напрацювання багатьох вітчизняних та іноземних дослідників, які у своїх працях висвітлювали різноманітні аспекти реімбурсації, в тому числі в контексті доцільності екстраполювання алгоритмів таких традиційних інститутів цивільного права, як: зобов’язання на користь третіх осіб, компенсація грошових коштів тощо. Для повноти наукового пошуку стаття також містить аналіз статистичних показників дієвості договорів реімбурсації в нашій країні, що базується на відомостях із відкритих офіційних джерел Національної служби здоров’я України. У результаті проведеного порівняння, було зроблено висновок, що зафіксована на нормативному рівні продумана організація якісної медичної допомоги з наступним відшкодуванням повної або часткової вартості одержаних послуг чи придбаних медикаментів у рамках дії реімбурсаційних договорів дозволяє комплексно й ефективно вирішувати більшість проблем цієї сфери таким чином, щоб максимально оперативно захистити інтереси пацієнтів, лікарів і фармацевтичних компаній як ключових учасників таких правовідносин. Також наголошено на тому, що система правового регулювання та медичного забезпечення доступності лікарських засобів і процедур у більшості розвинених країн світу розглядається як невід’ємний елемент державного управління, потреба у вдосконаленні якого завжди є актуальним викликом для кожного правопорядку, тим більше в умовах глобального поширенням гострої респіраторної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Окрема увага акцентується на тому, що зафіксована на нормативному рівні продумана організація якісної медичної допомоги з наступним відшкодуванням повної або часткової вартості одержаних послуг чи придбаних ліків у контексті дії договорів реімбурсації дозволяє комплексно й ефективно вирішувати більшість проблем цієї сфери таким чином, щоб максимально оперативно захистити інтереси пацієнтів, лікарів і фармацевтичних компаній як ключових учасників таких правовідносин.