Значення правозастосовної практики в досягненні правової визначеності щодо підстав дисциплінарної відповідальності судді

Анотація

З метою подолання проблеми невизначеності підстав дисциплінарної відповідальності судді в Законі України «Про судоустрій і статус суддів», було істотною мірою змінено як підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, так і підстави для застосування найбільш суворого заходу такої відповідальності — звільнення судді. Ступінь деталізації таких підстав є доволі високим як в аспекті визначеності таких підстав, так і в аспекті пропорційності між видом дисциплінарного проступку та видом стягнення, яке підлягає застосуванню до нього. Водночас результати аналізу відповідних законодавчих положень свідчать про те, що вони не позбавлені оціночних, невизначених понять, зокрема таких, як: «грубе нехтування обов’язками судді», «грубе порушення вимог закону», «груба недбалість», «істотні негативні наслідки». Відтак постають питання, чи вирішено концептуально проблему невизначеності підстав дисциплінарної відповідальності судді, чи відповідна проблема продовжує існувати, попри істотну законодавчу деталізацію відповідних підстав. Вирішення цих питань і є метою цієї статті. Наявність у законодавстві формулювань, які не досягають вимог правової визначеності, а саме таких, як: «груба недбалість», «грубе порушення вимог закону» — несе в собі певні ризики для засади незалежності суддів, проте існування таких ризиків не може визнаватись приводом для того, що закон відмовився від їх використання. Це зумовлено об’єктивною неможливістю формулювання в законі абсолютно вичерпного переліку підстав дисциплінарної відповідальності загалом та підстав для звільнення судді зокрема. Критично важливим є питання формування послідовної практики діяльності дисциплінарного органу, яка б, по-перше, сформувала критерії розуміння невизначених понять, а по-друге, не допускала б різні підходи до реагування на однакові проступки судді.