Історія пенсійного забезпечення в Україні

Анотація

Досліджено історію пенсійного забезпечення в Україні, починаючи від перших форм правового регулювання цієї сфери нормами позитивного права. Обґрунтовано, що історія правового регулювання галузі є невід’ємною частиною на рівні із теорією, оскільки показує чинність тих чи тих норм у її динаміці, що дозволяє під час реформування законодавства не допускати помилок і прогнозувати результати останніх. Доведено необхідність включати до історії галузі права соціального захисту не тільки пенсійне забезпечення, яке формувалося на території Наддніпрянської та Слобідської України, але і правове регулювання цієї сфери на території Західної України. Враховуючи роздробленість українських земель у другій половині ХІХ та першій половині ХХ століть, здійснено класифікацію історичних етапів розвитку на цих територіях на періоди становлення пенсійного забезпечення: (1) в Російській імперії, до складу якої входила Наддніпрянська та Слобідська Україна; (2) в Австро-Угорській двоєдиній монархії, до складу якої входила Східна Галичина та Буковина; (3) розвиток пенсійного забезпечення на території Західної України в міжвоєнний період під час входження останньої до складу Другої Речі Посполитої Польської; (4) радянський період пенсійного забезпечення; (5) сучасний період розвитку пенсійного забезпечення після проголошення Незалежності України до нашого часу. Обґрунтована думку, що пенсійне законодавство в міжвоєнний період на території Західної України було одним із найпрогресивніших у Європі, оскільки зазнало суттєвих впливів пруського (бісмарківського) соціального законодавства. Зроблено висновок, що однією із ознак пенсійного законодавства радянського періоду була його дискримінаційність, яка еволюціонувала від невиплат пенсій окремим представникам «ворожих соціальних класів» (білогвардійці та їхні сім’ї, дворянство, духовенство тощо) до дискримінації за ознакою сфери зайнятості (робітники та селянство). Також доведено, що вперше в історії соціального захисту, останнє було використане радянською владою як інструмент приборкання та кари щодо своїх громадян. Виокремлено чотири етапи розвитку пенсійного законодавства після 1991 року. Дано авторське визначення історії пенсійного забезпечення як частини доктрини права соціального захисту.