Інформаційно-комунікаційні технології в підготовці докторів філософії в умовах дистанційної освіти
Анотація
Досліджуються питання дистанційної освіти здобувачів наукових ступенів — аспірантів і докторантів. Мета дослідження полягає у визначенні негативних характеристик дистанційної освіти у вищій школі під час опанування інформаційно-комунікаційними технологіями, в тому числі — у площині postgraduate-освіти, задля формулювання комплексного уявлення про такий формат навчання. Виокремлено основні характеристики (особливості) дистанційного навчання: індивідуалізація освітнього процесу, опосередкованість взаємодії учасників, спеціалізація середовища. Із застосуванням елементів контент-аналізу зі змісту цих характеристик сформульовано основні переваги (об’єктивна необхідність оптимізувати індивідуальні якості та навики навчання; комфортніші умови навчання, ніж в аудиторії; економія особистісних ресурсів) і недоліки (деструкція соціальних зв’язків; розвиток глибоких інтровертних якостей індивіда; поступова десоціалізація особи; неспроможність і/або небажання окремих викладачів адаптувати свої професійні навички до нових умов; неналежний рівень технічного забезпечення викладацького складу, а подекуди — й студентів) дистанційної освіти. Авторські міркування щодо переліку переваг і недоліків дистанційної освіти підкріплено та розширено шляхом глибокого аналізу емпіричних джерел, зокрема наукових напрацювань у межах досліджуваної тематики. Здійснено класифікацію переваг і недоліків дистанційної postgraduate-освіти за критерієм їхнього характеру та сформовано по три базових групи переваг і недоліків досліджуваного предмета. Зроблено висновок, що зворотний бік такої «медалі», як дистанційна освіта, містить негативні явища та процеси техніко-технологічного, психологічного та соціально-комунікативного характеру. Наголошено, що наслідки психологічного та соціально-комунікативного характеру можуть мати незворотний характер і призвести до повної деструкції індивіда та втрати соціальних зв’язків. Вказано, що найоптимальнішим варіантом подальшого розвитку освітніх процесів є раціональне застосування дистанційних освітніх технологій як доповнення до традиційної освіти.
Посилання
Samoliuk, N., Shvets, M. (2013) Aktualnist i problemnist dystantsiinoho navchannia. Nova pedahohichna dumka, 1.1, 193. Retrieved from Natsionalna biblioteka Ukrainy im. V. I. Vernadskoho NAN Ukrainy: https://bit.ly/3aNGpOV.
Hevko, I. V. (2020) Zastosuvannia tsyfrovykh informatsiinykh tekhnolohii v dystantsiinomu navchanni. Naukovyi zhurnal Khortytskoi natsionalnoi akademii, 1 (2), 111–119.
Opanasiuk, Yu. I. (2016) Dystantsiine navchannia yak naslidok evoliutsii tradytsiinoi systemy osvity. Naukovyi visnyk KhNPU. Seriia «Filosofiia», 48 (I), 153–162.
Rzhevskyi, H. M. (2017) Dystantsiina forma navchannia v suchasnykh umovakh: psykholohichno-pedahohichni osoblyvosti. Humanitarni studii: pedahohika, psykholohiia, filosofiia, 259, 214–222.
Sadkovyi, V., Mietielov, O., Tarasenko, O., Horoneskul, M. (2020) Osoblyvosti vykladannia tekhnichnykh ta fizyko-matematychnykh dystsyplin zasobamy dystantsiinoho navchannia v umovakh karantynu Naukovyi zhurnal Kharkivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu im. H. Skovorody, 3, 46–53.
Pro zatverdzhennia Polozhennia pro dystantsiine navchannia. Nakaz Ministerstva osvity i nauky Ukrainy vid 25.04.2013 r. № 466. (N.d.) Retrieved from Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy: https://bit.ly/3vmxlJA.
Baryshnikova, V. V., Avlasenko-Kanarovych, O. O. (2020) Osnovni perevahy ta nedoliky dystantsiinoi osvity. In Muranov, N. P. (ed.) Dystantsiina osvita v Ukraini: innovatsiini, normatyvno-pravovi, pedahohichni aspekty (pp. 13–15). Kyiv : NAU.