Дитина як учасник зобов’язальних правовідносин

Анотація

Визначено, що відповідно до положень цивільного законодавства зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певне діяння, тобто виконати визначену договором або законом дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Доведено, що наявність визначеного кола суб’єктів зобов’язання (кредитора та боржника) є характерними рисами зобов’язального правовідношення. Проаналізовано наукові підходи та підходи, визначені в нормативно-правових актах щодо розуміння поняття «дитина». Визначено, що в Цивільному кодексі України поняття «дитина» використовується лише в деяких статтях (ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст. 35, ч. 3 ст. 72, ч. 2 ст. 285, ч. 3 ст. 295, ч. 1, 4 ст. 1200, ч. 1 ст. 1242 та інші), вказано, що досліджувана категорія використовується дотично, а саме: при визначенні питання щодо правового статусу зачатої та ненародженої дитини, щодо особистих немайнових прав фізичних осіб, щодо питання відшкодування шкоди, спадкових правовідносин та інші. Обґрунтовано думку, що цивільне законодавство не ототожнює поняття «дитина» з особою до досягнення нею 18-річного віку, оскільки є такі категорії, як: «малолітня особа» та «неповнолітня особа». Встановлено, що у ст. 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. У сімейному законодавстві використовуються поняття «малолітня дитина» (до досягнення нею чотирнадцяти років) та «неповнолітня дитина» (дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років). Вважаємо, що ці поняття є тотожними до понять, визначених у ЦК України, а саме «мало-літня особа» та «неповнолітня особа». Досліджено особливості участі дитини в зобов’язальних правовідносинах, зокрема в договірних та недоговірних. Визначено характерні ознаки участі дитини в договірних зобов’язальних правовідносинах: 1. Дитина до досягнення нею 14-річного віку виступає суб’єктом договірних зобов’язань, оскільки вона має право вчиняти дрібні побутові правочини; 2. Дитина може виступати суб’єктом договірних зобов’язань з досягненням нею 14-річного віку, при цьому обсяг її діє-здатності розширюється; 3. Дитина має рівні права, тобто такі ж права як і інші суб’єкти зобов’язальних правовідносин; 4. Зобов’язальні правовідносини за участю дитини виникають щодо майнових та особистих немайнових благ; 5. Підставою виникнення правовідносин за участю дитини є юридичні факти. Розкрито законодавчий підхід щодо особливостей участі дитини, а саме малолітньої та неповнолітньої особи, в недоговірних зобов’язаннях, зокрема у зобов’язаннях щодо відшкодування шкоди.