До питання використання термінів «особа злочинця» та «особистість злочинця» в кримінології

  • Дмитро ВИГОВСЬКИЙ Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова https://orcid.org/0000-0002-3355-6449
Ключові слова: особа злочинця, особистість злочинця, особистість людини

Анотація

Розглядаються терміни «особа злочинця» та «особистість злочинця», що використовуються в кримінології. Зауважено, що кримінологія є наукою соціальною, а значить — менш залежною у формуванні своєї термінології від термінів, що застосовуються в тексті закону. Звернено увагу на те, що термін «особа злочинця» є базисним терміном для кримінології, що й викликає до нього підвищену увагу. Стверджується, що саме уніфікація термінології, надання кримінологічним термінам однозначності й загальновживаності дозволить зробити кримінологічні дослідження ефективними, захистить дослідників від логічних помилок. У зв’язку з цим запропоновано розглянути доцільність використання терміна «особа злочинця» в кримінології. Акцентовано увагу на зміни в кримінальному законодавстві України в 2020 року, відповідно до яких зміст терміна «злочин» значно змінився. У зв’язку з цим, розглядається питання: чи можна далі вести мову про «особистість/особу злочинця», чи доцільніше буде використовувати термін «особистість/особа кримінального правопорушника». На основі логічних умовиводів зроблено висновок про можливість оперування в кримінологічних дослідженнях термінами «злочинність» та «особа злочинця». Звернуто увагу на те, що в наукових публікаціях українських кримінологів використовуються як термін «особа злочинця», так і термін «особистість злочинця». Зроблено висновок, що така дуальність є наслідком помилкового перекладу російського терміна «личность преступника». Зауважено, що більшість авторів, які використовують термін «особа злочинця», розглядають сукупність психофізіологічних ознак особи, схильної до кримінальних правопорушень певного виду, а відтак — мова йде, швидше, про «особистість», а не «особу». При цьому акцентовано увагу на те, що термін «особа злочинця» є загальновживаним, а відтак — проблем з правильним розумінням його сутності в кримінологічних дослідженнях та дискусіях викликати не повинно. У зв’язку з цим, зроблено висновок про можливість використання формально некоректного терміна «особа злочинця» як синонімічного до терміна «особистість злочинця».

Посилання

Govorin, N. V., Shtan, M. S. (2015) Vliyanie sezonnyh faktorov na risk razvitiya shizofrenii. In Aktualnye problemy psihiatrii i narkologii v sovremennyh usloviyah : sb. tez. Mezhd. nauchn.-prakt. konf. «Aktualnye problemy psihiatrii i narkologii» (Chita, 14–15 maya 2015 g.). Chita.

Barabash, O. O. (2017) Sutnist yavyshcha delinkventnoi povedinky liudyny. Derzhava ta rehiony. Seriia: Pravo, 1 (55), 4–7.

Zelinskij, A. F. (1999) Kriminalnaya psihologiya. Kiev.

Holovkin, B. M. Lysodied, O. V. (2020) Spivvidnoshennia poniat «osoba zlochyntsia» ta «osobystist zlochyntsia». Kryminolohichna teoriia i praktyka: dosvid, problemy sohodennia ta shliakhy yikh vyrishennia : materialy mizhvuz. nauk.-prakt. kruhloho stolu (Kyiv, 28 travnia 2020 r.) (u 2 ch, ch. 1, pp. 34–39). Kyiv.

Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo sproshchennia dosudovoho rozsliduvannia okremykh katehorii kryminalnykh pravoporushen. Zakon Ukrainy vid 22.11.2018 r. № 2617–VIII. (N.d.) Retrieved from Verkhovna Rada Ukrainy. Zakonodavstvo Ukrainy: https://bit.ly/35kGZzS.

Melnychuk, O. S. (ed.) (1974) Slovnyk inshomovnykh sliv. Kyiv.

Kharko, D. M. (2012) Teorii pravovoi pryrody spivuchasti ta vyznachennia roli vykonavtsia zlochynu. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 2, 321–325.

Kuznecova, N. F. (1969) Prestuplenie i prestupnost Moskva : Izd-vo Moskovskogo universiteta.

Dromin, V. M. (2010) Instytutsionalna teoriia zlochynnosti ta kryminalizatsii suspilstva. Odesa.

st Cavalry Division (United States). (N.d.) Retrieved from Wikipedia: https://bit.ly/3mQVA0b.

Ustinov, V. S. (2001) Otechestvennaya kriminologiya XX veka. Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im. N. I. Lobachevskogo, 2 (4), 213–217.

Yakovleva, O. A. (2012) Lichnost prestupnika v strukture ugolovno-pravovoj, kriminalisticheskoj i kriminologicheskoj harakteristik deyanij, predusmotrennyh glavoj 26 UK RF. Vestnik Volgogradskogo gosudarstvennogo universiteta. Ser. 5. Yurisprud, 2 (17), 230–234.

Prohorov, A. M. (ed.) (1969–1978) Bolshaya sovetskaya enciklopediya (v 30 t., T. 14, 3rd ed.). Moskva : Sovetskaya enciklopediya.

Korobejnikov, B. V., Kuznecova, N. F., Minkovskij, G. M. (1988) Kriminologiya. Moskva : Yurid. lit.

Inshakov, S. M. (2000) Kriminologiya. Moskva : Yurisprudenciya.

Danshyn, I. M., Holina, V. V., Valuiska, M. Yu. et al (2009) Kryminolohiia: Zahalna ta Osoblyva chastyny (2nd ed.). Kharkiv : Pravo.

Smiian, L. S., Nikitin, Yu. V. (2010) Kryminolohiia. Kyiv : Natsionalna akademiia upravlinnia.

Опубліковано
2021-07-03
Розділ
Право