Міжнародно-правова природа взаємодії судових органів держав-членів Ради Європи та Європейського суду з прав людини
Анотація
Сучасний етап розвитку міжнародних відносин і міжнародного права характеризується активним зростанням міждержавної взаємодії і появою нових більш інтегрованих форм такого співробітництва. Особливий вияв цього феномену сучасності спостерігається у сфері судової співпраці. Більше того, поява в сучасному світі міжнародних універсальних і регіональних судових органів і поступове збільшення їхньої кількості, стало однією з передумов виникнення нової форми міжнародного судового співробітництва — взаємодії національних судових органів з міжнародними регіональними судами. У зв’язку з цим найбільший інтерес для теоретичного аналізу міжнародного правового регулювання взаємодії судових органів має вивчення досвіду такої взаємодії в європейському просторі, на якому діють «старі» міжнародні регіональні судові органи — Суд Європейського Союзу, який був утворений в 1952 році й називався Суд Європейського об’єднання вугілля і сталі, а також Європейський суд з прав людини, утворений у 1959 році. Правова природа та форми взаємодії національних судів європейських держав з названими міжнародними регіональними судами представляє особливий інтерес для наукового аналізу, що пояснюється як значним досвідом судової співпраці, накопиченого ними, так і новизною правових форм і механізмів співробітництва, що вимагають теоретичного осмислення. Без перебільшення, відновлення судового провадження на підставі рішень Європейського суду з прав людини є одним із найбільш ефективних, а часто — і єдиним заходом для відновлення порушених прав особи та вдосконалення практики національних судів і забезпечення повного й ефективного виконання рішень ЄСПЛ. Основою взаємодії судів держав-членів Ради Європи і ЄСПЛ є положення Конвенції, яка наділяє рішення ЄСПЛ обов’язковою силою. Судові органи держав-членів Ради Європи зобов’язані застосовувати конвенційне право Ради Європи, а також і судову практику ЄСПЛ, що є єдиним джерелом взаємодії судів держав-членів Ради Європи та Європейського суду з прав людини.
Посилання
Kashkin, S. Yu. (2019) Pravo Evropejskogo soyuza (4th ed.). Moskva : Yurajt.
Kurdyukov, D. G. (2001) Individualnaya zhaloba v kontekste Evropejskoj konvencii o zashite prav cheloveka i osnovnyh svobod 1950 g. (Individual application in the context of the European convention for the protection of human rights and fundamental freedoms 1950). Voronezh : Voronezhskij gosudarstvennyj universitet.
Dzhennis, M., Kej, R., Bredli, E. (1997) Evropejskoe pravo v oblasti prav cheloveka (praktika i kommentarii). Moskva : Prava cheloveka.
Documents de Base. Retrieved from Cour de Justice Benelux: https://bit.ly/3BNGPzf.
Dogovory, uchrezhdayushie evropejskie soobshestva (1994). Moskva : Pravo.
Damirchiev, E. I. (2011) Evropejskaya organizaciya pravosudiya (Evroyust): praktika vzaimodejstviya i perspektivy razvitiya. Mezhdunarodnoe pravo i mezhdunarodnye organizacii, 2, 112–124.
Drozdov, R. N. (2009) Vzaimodejstvie Soveta Evropy i Evropejskogo Soyuza v sfere obespecheniya prav i svobod cheloveka. Vestnik Rossijskogo universiteta druzhby narodov: Seriya Yuridicheskie nauki, 2, 51–65.
Druzhkov, M. P. (1986) Zaklyuchenie mezhdunarodnyh dogovorov v ramkah i pod egidoj mezhdunarodnyh organizacij. Kiev : Naukova dumka.
Evropejskaya sistema zashity prav cheloveka i ee vliyanie na pravovuyu sistemu Rossijskoj Federacii (2007). Moskva : MGIMO-Universitet.
Vinokurov, G. V., Rihter, A. G., Chernyshov, V. V. (2004) Evropejskij sud po pravam cheloveka i zashita svobody slova v Rossii: precedenty, analiz, rekomendacii. Moskva : In-t problem inform. prava.
Berestnev, Yu. Yu. (2003) Evropejskie pravovye standarty v postanovleniyah Konstitucionnogo Suda Rossijskoj Federacii. Moskva : Yuridicheskaya literatura.
