Історико-правовий аналіз зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої тваринами

Анотація

Досліджено зобов’язання із відшкодування шкоди, завданої тваринами, як різновиду атракціонів. Враховуючи еволюцію сфери розваг, дедалі більшою популярністю користуються атракціони з використанням сільськогосподарських та диких тварин. Поруч із новими емоціями від близькості з тваринами, такі розваги несуть значні ризики завдання шкоди. Зобов’язання із відшкодування такої шкоди, завданої тваринами сягають далеких історичних глибин. Досліджено першу історичну згадку про шкоду, завдану тваринами, в Законах Хаммурапі. Встановлено, що першою відомою твариною, яка завдала шкоди, що підлягала відшкодуванню, був віл, а особою, відповідальною за шкоду, визнавався його власник. Встановлено, що згадка про шкоду, завдану одомашненими тваринами, міститься в Законах Дадуші. Такими тваринами було визначено вола та агресивну собаку. Досліджено, що основною функцією тогочасних зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої тваринами, була компенсаторна функція. Досліджено, що закони Хеттів також містили норму, що регулювала відшкодування шкоди, завданої твариною. Норма передбачала відшкодування шкоди, завданої майну. Проаналізовано положення Тори, зокрема Кодексу Завіту, що встановлювали відповідальність за шкоду, завдану тваринами. Встановлено, що Тора містить положення, що можна вважати праобразами сучасних норм, які регулюють відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Узагальнено характерні ознаки законодавства, що регулювало відшкодування шкоди, завданої тваринами, та діяло до нашої ери. Досліджено положення Законів Драконта Афінського та Солона, які діяли на території Греції в період з 621 р. по 594 р. до н.е. Проаналізовано положення Закону про боротьбу зі шкодою, якої завдають звірі. Проаналізовано положення законодавства періоду Римської імперії, що регулювало відшкодування шкоди, завданої тваринами. Досліджено поняття терміна «чотиринога тварина» та принцип «шкоди, що зберігається за твариною» згідно з римським правом. Проаналізовано положення принципу відповідальності «погонича мулів». Досліджено положення чинного законодавства України, що регулює відповідальність за шкоду, завдану тваринами. Проаналізовано етимологію понять «звір» та «тварина». Резюмовано, що звіром варто розуміти підклас ссавців, тобто тільки частину класифікації тварин. Проаналізовано поняття «дика тварина». Запропоновано власну класифікацію диких тварин. Ініційовано пропозицію про заміну в ЦК України терміна «утримання диких звірів» на термін «утримання диких тварин». Розмежовано диких тварин від домашніх та сільськогосподарських. Досліджено функціонування Єдиного державного реєстру тварин. Запропоновано вдосконалення діяльності реєстру шляхом введення до нього відомостей про тварин, яких використовують у діяльності атракціонів. Запропоновано власне визначення терміна «атракціонна тварина».