Гарантування прав осіб, які підлягають примусовому видворенню Державною прикордонною службою України

Анотація

Досліджуються питання нормативно-правового закріплення гарантій прав та свобод осіб, які підлягають примусовому видворенню, в міжнародному законодавстві, їхньої сутності та нормативно-правового регулювання в країнах Європейського Союзу, регулювання зазначених гарантій згідно з українським законодавством, процесуального порядку та практики забезпечення прав та свобод іноземців та осіб без громадянства, які підлягають примусовому видворенню Державною прикордонною службою України, та її завдання щодо правомірності застосування до іноземців та осіб без громадянства примусового видворення. Наголошується, що зазначений захід є дієвим засобом державного примусу, який використовується в багатьох країнах світу і є одним із способів боротьби з правопорушеннями, які вчиняють іноземці та особи без громадянства. Звернуто увагу на важливості дотримання правил підвідомчості під час прийняття рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, недопущення прийняття відповідного рішення некомпетентним органом чи за невідповідними підставами. Як гарантії дотримання прав осіб під час примусового видворення виокремлено право негайно повідомити про прийняте рішення фахівця у галузі права, право на перекладача, можливість оскарження відповідного рішення та спеціальні гарантії передбачені законодавством про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Окремо звертається увага, що кожне рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства повинно бути індивідуальним, тобто повинно ґрунтуватися на основі розумного й об’єктивного розгляду конкретних випадків стосовно кожного окремого іноземця чи особи без громадянства. Проаналізовано рішення Європейського суду з прав людини та українських судів, у яких зафіксовано порушення прав осіб під час застосування процедури примусового видворення. Стверджується, що питання гарантій прав осіб, стосовно яких прийнято рішення про їхнє примусове видворення, узгоджено зі стандартами міжнародного та європейського законодавства, але підвищення ефективності правового регулювання і практичної реалізації примусового видворення осіб органами Державної прикордонної служби України неможливе без усунення недоліків і прогалин у чинній нормативно-правовій базі, а також вдосконалення підготовки персоналу із зазначених питань.