Забезпечення права на доступ до суду під час розгляду справи міжнародним комерційним арбітражем

Анотація

Один із аргументів проти застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — ЄКПЛ, Конвенція) до арбітражу полягає в тому, що ані підготовчі матеріали Конвенції, ані текст самої ЄКПЛ не містять прямого посилання на арбітраж. Водночас згідно з одним із принципів тлумачення Конвенції, який зазначається у рішенні Європейського Суду з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд) у справі Tyrer v. United Kingdom, «Конвенція є живим інструментом, який має тлумачитися у світлі сучасних умов». Різні, пов’язані з арбітражем, рішення контролюючих органів Конвенції свідчать про те, що стосовно застосування Конвенції до арбітражу вона також була витлумачена як така, що має безпосередній стосунок до нього. ЄСПЛ враховує мінливі норми національного та міжнародного права і в цілому забезпечує широке та автономне тлумачення ЄКПЛ. Це також стосується тлумачення Судом ст. 6 (1) ЄКПЛ. Досліджується питання теоретико-практичної взаємодії права доступу до суду та міжнародного комерційного арбітражу. Наведені приклади рішень ЄСПЛ щодо можливості здійснення права на доступ до суду під час розгляду зовнішньоекономічних спорів саме арбітрами. Стверджується, що в національних законах про арбітраж більш-менш незмінно встановлюються процесуальні права, аналогічні тим, які передбачені у ст. 6 (1) ЄКПЛ. Однак не можна виключати того, що національні закони про арбітраж у деяких випадках порушують Конвенцію. Навіть якщо припустити, що закони про арбітраж у всіх країнах відповідають ст. 6 (1) ЄКПЛ, то той факт, що це положення покладає певні зобов’язання на держави щодо арбітражу в силу того, що Конвенція може розглядатися як квазіконституційна норма.