Особливості функцій публічного управління у сфері соціяльного забезпечення

  • Петро СЕМ’ЯНЧУК Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова https://orcid.org/0000-0002-6987-9979
  • Тетяна ФАСОЛЬКО Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова https://orcid.org/0000-0003-4718-2422
  • Ольга ФЕДОРЧУК Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова https://orcid.org/0000-0003-2163-8890
  • Оксана КЛІМАНН Українська спілка в Нижній Саксонії
Ключові слова: соціяльне забезпечення, соціяльний захист, соціяльна політика, публічне управління, загальні функції, спеціяльні функції, допоміжні функції

Анотація

Обґрунтовано суть, з’ясовано необхідність і встановлено важливість загальних, спеціяльних і допоміжних функцій органів публічного управління у сфері соціяльного забезпечення. З’ясовано, що до загальних функцій публічного управління відносять такі, як: а) прогнозування та встановлення перспективних орієнтирів і напрямків у сфері соціяльного забезпечення; б) планування роботи всіх органів сфери соціяльного забезпечення в довготривалій перспективі, середньостроковому періоді та в короткому часовому проміжку; в) організаційна функція, що передбачає лінійні, функційні й лінійно-функційні види організаційних структур управління, а також упорядкування й об’єднання роботи органів сфери соціяльного забезпечення; г) зовнішня мотивація і внутрішнє стимулювання роботи органів сфери соціяльного забезпечення за допомогою матеріяльних і моральних спонукальних заходів; ґ) координація, узгодження, уточнення, оптимізація і гармонізація роботи всіх органів, систем, підсистем та елементів сфери соціяльного забезпечення; д) регулювання, упорядкованість і нормування роботи всіх органів, систем, підсистем та елементів сфери соціяльного забезпечення; е) облік, вимірювання, збір, реєстрація та групування даних і відомостей функціонування всіх органів, систем, підсистем та елементів сфери соціяльного забезпечення; є) аналіз облікованих, виміряних, зібраних, зареєстрованих та згрупованих даних і відомостей функціонування всіх органів, систем, підсистем та елементів сфери соціяльного забезпечення; ж) контроль за діяльністю всіх органів, систем, підсистем та елементів сфери соціяльного забезпечення з урахуванням запланованих показників та облікованих, виміряних, зібраних, зареєстрованих та згрупованих даних. Охарактеризовано сутність спеціяльних функцій органів публічного управління у сфері соціяльного забезпечення. Спеціяльні функції управління соціяльним забезпеченням зводяться до законодавчої, нормативно-правової, державної, міжнародної діяльности, яка має прямий і безпосередній вплив на соціяльну політику. Розкрито сутність допоміжних функцій органів публічного управління у сфері соціяльного забезпечення. Допоміжні функції управління сферою соціяльного забезпечення покликані реалізувати загальні та спеціяльні функції. Важливість допоміжних функцій полягає в кадровому забезпеченні, створенні матеріяльно-технічної основи, формуванні фінансового підґрунтя, а також у веденні діловодства. Тіснота взаємодії загальних, спеціяльних і допоміжних функцій органів публічного управління у сфері соціяльного забезпечення визначає ефективність національної, регіональної і місцевої соціяльної політики.

Посилання

Боднарчук О. Г. Теоретична сутність понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечення»: окремі дискусійні питання. Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 4. С. 96–99.

Бондар М. І., Цятковська О. В., Цятковська А. М. Соціальне забезпечення: міжнародно-правовий аспект. Вчені записки Університету «КРОК». 2021. № 4 (64). С. 96–105.

Васильчак С. В., Жидяк О. Р., Лояк Л. М. Соціальне забезпечення в контексті пенсійної реформи. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. № 2. С. 19–28.

Дутчак А. В. Соціальне забезпечення громадян: сучасний стан та перспективи розвитку. Молодий вчений. 2017. № 5 (45). С. 568–572.

Лаврик О. Соціальне страхування в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку. Економічний аналіз. 2021. № 2, Т. 31. С. 107–113.

Лаврухін В. В. Державне управління у сфері соціального захисту населення: теоретичні аспекти. Аспекти публічного управління. 2015. № 1–2 (15–16). С. 23–29.

Махортов Ю. О., Телічко Н. А. Управління системою соціального захисту в Україні в умовах впливу сучасних міжнародних економічних відносин. Інтелект ХХІ. 2017. № 3. С. 23–29.

Мельник О. Я. Конституція України як основне джерело права соціального забезпечення: сутність, ознаки та перспективи. Часопис Національного університету «Острозька академія». 2015. № 2 (12). С. 1–5.

Нагаєв В. М. Публічне адміністрування: електронний навчальний посібник. Харків : ХНАУ, 2018. 278 с.

Пастух К. В. Сучасна державна регіональна політика в Україні: соціально-економічний вимір. Державне управління та місцеве самоврядування. 2019. Вип. 2 (41). С. 70–76.

Романюк О., Чорній Л., Рубановський К., Попович В. Система соціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Реальний стан та перспективи реформування. Київ : Центр громадської експертизи, 2009. 104 с.

Рудкевич І. В. Етапи становлення та розвитку державної політики соціального захисту населення України. Інвестиції: практика та досвід. 2011. № 4. С. 99–102.

Ткаченко Ю. Роль держави у сфері соціального забезпечення: історичний екскурс. Підприємництво, господарство і право. 2018. № 1. С. 128–131.

Фурман А. В., Підгурська М. В. Історія соціальної роботи: навчальний посібник. Тернопіль : ТНЕУ, 2014. 174 с.

Чорна М. Сутність права громадян на соціальний захист. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 4. С. 151–156.

Опубліковано
2022-12-31
Розділ
Соціальне забезпечення