Комплексні індикатори у соціально-економічних дослідженнях: переваги і недоліки

Анотація

Досліджено важливу проблему — процедури вимірювання складних соціально-економічних процесів. Показники, методи, підходи до вимірювання соціально-економічної динаміки потребують постійного удосконалення процедур та є предметом численних досліджень науковців різних країн світу та провідних міжнародних організацій. Особливо актуальною ця тематика стала в останні десятиріччя із появою так званих комплексних індикаторів (КІ), у яких, на думку їхніх авторів, проводиться узагальнення окремих аспектів соціально-економічного розвитку. Це дозволяє перейти від масиву показників, що мають різні виміри, до більш прийнятного для управлінців високого рангу «одномірних» показників. В останні два десятиріччя кількість таких комплексних показників постійно зростала і сягнула декількох сотень. Метою статті є визначення тенденцій у підходах до оцінювання соціально-економічного розвитку на основі використання комплексних показників, аналіз їхніх переваг і недоліків порівняно із «традиційними» підходами та надання рекомендацій для можливого поєднання зазначених підходів у дослідженнях. Методи дослідження: змістовний ретроспективний аналіз використання різних показників розвитку, узагальнення наукових джерел інформації, синтезу та порівняння «індивідуальних» показників, що використовуються в комплексних індикаторах. Джерельна база: дані про використання комплексних індикаторів для різних країн світу, нормативна база щодо оцінювання наукових установ, публікації вітчизняних та закордонних фахівців та міжнародних організацій. Визначено чотири проблемні сфери, які обумовлюють виникнення об’єктивних труднощів: вибір та представлення первинних показників, що стають основою для побудови індексу; питання достовірності та можливості порівнянь даних (різні означення для подібних явищ або різний зміст одних і тих самих понять під час використання в різних країнах); застосування методів згортки та розрахунку балів; аналіз на стійкість отриманих результатів. На основі аналізу конкретних комплексних індикаторів показано, що проблеми, що виникають, далеко не завжди вирішуються раціонально. Це призводить до маніпулювання остаточними результатами в інтересах зацікавлених політичних організацій та окремих країн. Зроблено висновки про свідому упередженість у процедурах формування окремих КІ. Для «корегування» даних, отриманих за допомогою КІ, пропонується поряд із комплексними індикаторами застосовувати традиційні статистичні показники, які в багатьох випадках мають певні переваги перед КІ. Рекомендовано також більше уваги приділяти саме процесам формування КІ з метою зменшення можливостей для маніпуляцій і отримання більш об’єктивних результатів.