Експортоорієнтована промислова політика: теорія та практика

Анотація

Розкрито суть понять «експортоорієнтована модель промислової політики», «експортоорієнтоване виробництво». Експортоорієнтована промислова політика, виправдана щодо продукції обробної промисловості з високим ступенем переробки, стимулює розвиток інновацій та створення товарів, котрі зможуть конкурувати з товарами, які вироблено в інших державах. Виявлено переваги та недоліки експортоорієнтованої моделі розвитку економіки країни. Розкрито негативні фактори при її реалізації, які пов’язано з сировинним експортом (як, наприклад, у Росії і в Україні); високою часткою імпортних комплектуючих у виробництві вітчизняного обладнання; відтоком людських і фінансових ресурсів з обробної промисловості країни; зростанням корупції у владних структурах. Вивчено впровадження експортоорієнтованої промислової політики на прикладах таких країн, як: Фінляндія, Японія, Китай. До 1992 року Фінляндія була «країною лісорубів», де частка лісопромислової продукції в експорті становила 70 %. Сьогодення 46 % експорту країни складає технологічна і високотехнологічна продукція, частка товарів з високим ступенем технологічності становить 18 %. Причинами зростання експорту Японії є розвиток високих технологій (продукція обробної промисловості складає 95 % експорту), швидка зміна промислових моделей, здійснення державного страхування експортної торгівлі. Частка КНР, завдяки іноземним інвестиціям, стрімкій індустріалізації, будівництву та зростанню сфери технологічних послуг, у питомій вазі світової економіки зросла з 1,8 % в 1978 році до 18 % в 2018 році. (друга економіка у світі), за обсягом експорту — 1-е місце, за обсягом імпорту — 2-е місце у світі. У ХХІ ст. в експортоорієнтованої моделі розвитку економіки України зберігається сировинна спрямованість та виробництво низькотехнологічної продукції (більш 74 %). Для подолання цих тенденцій розроблено пріоритетні напрямки вдосконалення державної політики регулювання розвитку експортоорієнтованих виробництв в Україні, а саме: у сфері державної фінансової підтримки експортерів; підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється; сприяння просуванню товарів на внутрішньому та зовнішньому ринках; розробки маркетингової стратегії в країні.