Лідерство в публічному управлінні: перспективи розвитку в Україні
Анотація
У сучасних умовах Україна ставить перед собою багато завдань, спираючись на демократизацією державного управління. Значною мірою це стосується розвитку лідерства та методів його забезпечення як універсального важеля, за допомогою якого держава впливає на стан соціального, економічного та політичного розвитку. Лідерство як стабілізуючий чинник публічного управління інтегрує інтереси різних груп населення, відіграє важливу роль у їхньому житті, в діяльності, у прийнятті групових рішень, які мають важливе значення для кожного члена такої групи. Розвиток лідерства включає стратегію, завдання та мету діяльності публічної служби, які сприятимуть підвищенню якості державного управління. Аспекти, пов’язані з управлінською діяльністю, можна розвивати на основі інституційного середовища, яке забезпечує чітку правову базу для функціонування публічної служби; розвиток громадянського суспільства та ефективної комунікації між владою та громадянами; організовує моделі освітньої та наукової діяльності, пов’язаної з набуттям знань і компетенцій фахівців публічного управління та досліджень проблематики розвитку лідерства в публічному управлінні. Методологічно підхід до розвитку знань, умінь та компетенцій керівників публічного управління має ґрунтуватися на демократичних засадах та навчальних підходах, які формуватимуть громадянські та управлінські знання (компетентності), а саме: здатність вирішувати складні проблеми в професійних та інноваційних сферах, з потенціалом отримання та формування нових знань або практик; здатність виявляти та вирішувати системні проблеми соціальної значущості в ключових сферах діяльності. Лідерство в публічному секторі — це поєднання навичок і компетенцій, які забезпечують особистий вплив, визначення завдань, стратегічне мислення. Лідери є ініціаторами змін і ключовими фігурами успіху демократичної адміністративної реформи. Вони формують стратегії та визначають спосіб їх реалізації. Визначення перспектив розвитку лідерства в публічному управлінні наразі є дуже важливим і розглядається як ключ до вдосконалення можливостей соціального управління, від якого залежатиме стабільний розвиток усієї країни.
Посилання
Розвиток лідерства / за заг. ред. І. Ібрагімової. Київ : Проєкт «Реформа управління персоналом на державній службі в Україні», 2012. 400 с.
Дафт Р. Менеджмент. 10-е изд. / пер. с англ. СПб. : Питер, 2014. 864 с.
Психология и культура / под ред. Д. Мацумото. СПб. : Питер, 2003. 718 с.
Ашин Г. К. Лидерство: социально-политические и психологические аспекты. Политика: проблемы теории и практики. 1990. Вып. VII, ч. 2. С. 33–48.
Сурай І. Г. Особливості дослідження феномену лідерства в публічному управлінні(методологічний аспект). Науковий вісник: Державне управління. 2020. № 3 (5). С. 216–227. https://doi.org/10.32689/2618-0065-2020-3(5)-216-227.
Сурай І. Г. Еліта в державному управлінні: погляд із давнини. Актуальні проблеми державного управління. 2010. № 4 (44). С. 70–76.
Блондель Ж. Политическое лидерство. Путь к всеобъемлющему анализу. М. : Российская академия управления, 1992. 135 с.
Енциклопедія державного управління : у 8 т. / наук.-ред. кол.: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. Київ : НАДУ, 2011. Т. 1. 748 с.
Hermann M. Political psychology. San Francisco : Jossey-Bass Publishers, 1986. Part II. 524 p.
Маккиавелли Н. Государь / пер. Г. Муравьевой. Москва : Планета, 1990. 80 с.
Шихненко Д. В. Роль інноваційного лідерства у підвищенні якості та стандартів публічного управління в Україні. Публічне управління: ціннісні орієнтири, стандарти якості та оцінка ефективності : матеріали щоріч. Всеукр. наук.-практ. конф. за міжнар. участю (м. Київ, 26 травня 2017 р.) : у 5 ч. / за заг. ред. В. С. Куйбіди, А. П. Савкова, С. В. Загороднюка. Київ : НАДУ, 2017. Ч. 1. С. 171–172.
Сторожев Р. І. Суб’єкти розвитку лідерства в публічно-управлінській діяльності. Актуальні проблеми державного управління. 2017. № 2 (52). С. 158–164.
Шихненко Д. В. Інноваційне лідерство як шлях до гармонізації публічного управління. Нові нерівності — нові конфлікти: шляхи подолання (ІІІ Конгрес соціологічної асоціації України) : тези доповідей та виступів учасників (м. Харків, 12–13 жовтня 2017 р.). Харків, 2017. С. 210–211.
Бертуччі Г. Розкриття людського потенціалу задля підвищення ефективності державного сектору: міркування щодо головних висновків Всесвітньої доповіді UNDESA’S 2005 про стан державного сектору. Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки : матер. XVIII Міжн. конгр. з підготовки вищих державних службовців (Київ, 15– 17 червня 2005 р.). Київ : К.І.С., 2005. С. 141–147.
Ліпенцев А. В. Розвиток лідерства в органах публічної влади у контексті завдань надання якісних адміністративних послуг: теоретичні аспекти. Ефективність державного управління. 2014. Вип. 38. С. 21–42.
Шевченко Л. Ю. Сучасні підходи до наукового вивчення лідерства. Актуальні проблеми психології. 2013. Том 6, Вип. 9. С. 516–524. URL : https://bit.ly/3OQ4t4Y.
Підлісна Т. В. Сучасні підходи до розвитку лідерства в органах публічної влади. Право та державне управління. 2021. № 2. С. 158–164. URL : https://bit.ly/3oAMjcy.