Усиновлення дітей іноземцями за сімейним законодавством, що було чинним на українських землях протягом Х–ХХІ століть

Анотація

Досліджено розвиток правового регулювання усиновлення дітей іноземними громадянами за законодавством, яке було чинним на українських землях, починаючи від положень канонічного та звичаєвого права періоду Русі до норм Кодексу про шлюб та сім’ю УРСР 1969 року. Сформульовано висновок, що усиновлення як сімейно-правовий інститут виник лише у другій половині XVIII ст., до цього не був врегульованим актами сімейного законодавства (при існуванні водночас інституту опіки над дітьми-сиротами та дітьми, позбавлених батьківського піклування). Можливість усиновлення передбачалася нормами канонічного права, а в сімейній звичаєвій практиці усиновлення здійснювалося через приймання дитини у сім’ю на правах приймака відповідно до власного рішення сім’ї щодо дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, угоди про приймацтво між усиновлювачами та рідними батьками дитини; відповідні юридичні факти підтверджувалися як самими усиновлювачами у відповідних заявах, так і в заповітах цих осіб, відповідно до яких належне їм майно передавалося усиновленій дитині. Вперше порядок та правові наслідки усиновлення врегульовуються положеннями «Прав, за якими судиться малоросійський народ», а в подальшому — положеннями Зводу законів Російської імперії, Галицьким цивільним кодексом та Австрійським цивільним уложенням. Цими правовими актами можливість усиновлення іноземцями прямо не передбачалася, хоча й не заборонялася. Виняток становили положення Зводу законів, відповідно до якого передбачалися умови для усиновлення дитини іноземцями: батьки такої дитини є невідомі, дитина має бути вихована в традиціях православної віри і відповідним чином похрещена. У подальшому усиновлення дітей іноземцями передбачалося положеннями Кодексу про шлюб та сім’ю 1969 року в порядку, передбаченому для усиновлення дітей громадянами СРСР (сімейні кодекси радянських політичних утворень, прийняті 1919 та 1926 року, не містили норм про усиновлення дитини іноземцями). Водночас  особливий порядок усиновлення дитини іноземцем було передбачено лише 1996 року. Було передбачено пріоритет усиновлення дитини громадянином України перед усиновленням іноземцем; необхідність перебування іноземця на обліку протягом року, забезпечення усиновленій дитині мінімального обсягу прав, передбаченого сімейним законодавством України та здійснення нагляду за усиновленою дитиною.