Особливості міграційної політики Німеччини в період другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст.
Анотація
Міграційна політика європейських країн, побудована на взаємодії двох принципів суспільного розвитку — принципу гуманізму та прагматизму, — в сучасних умовах проходить випробування на міцність, що змушує її адаптуватися та видозмінюватися. З урахуванням майбутнього, яке чекає на Україну, необхідності побудови міграційної політики, спрямованої, у тому числі, на повернення свого населення після закінчення бойових дій, актуальним та своєчасним є аналіз закордонного досвіду щодо побудови національної міграційної політики. У статті досліджено основні аспекти міграційної політики Німеччини з часів закінчення Другої світової війни до сучасності. Процеси, що відбувалися в проаналізований часовий проміжок, дозволяють зробити висновок про кардинальну зміну міграційної парадигми Німеччини як однієї з найбільш успішних держав Європейського Союзу і як держави, наділеної найбільшим міграційним навантаженням. Вивчено основні якісні та кількісні характеристики міграційної політики Німеччини. Окрему увагу приділено дослідженню міграційного законодавства. Зроблено висновок, що, припустившись низки помилок та прорахунків у міграційній політиці, німецький уряд зміг врахувати напрацьований історичний досвід, адаптувавши його до сучасних реалій. Щоб запобігти помилкам, які були допущені в минулому щодо міграційної політики, та пом’якшити наявний негатив у суспільстві, ФРН розробила інструментарій, спрямований, як мінімум, на пом’якшення присутності в суспільстві мігрантів, їх соціальну адаптацію, а як максимум — на повну їх інтеграцію. Найважливішим державним завданням обрано дотримання балансу між інтересами мігрантів, інтересами громадськості та держави. Особливий акцент робиться на інтеграційні курси, що включають мовні та ознайомчі курси для отримання мігрантами знань німецької мови, соціальних та культурних особливостей корінного населення Німеччини.
Посилання
Габрелян А. Ю. Вектор розвитку України: дилема вибору. Матеріали конференцій МЦНД, 2021. https://doi.org/10.36074/mcnd-19.02.2021.lawgov.02 (дата звернення: 15.03.2023).
Grundgesetz für die Bundesrepublik Deutschland vom 23.05.1949. Bundesministerium der Justiz. URL: https://bit.ly/3DUbXAF (дата звернення: 13.03.2023).
Gesetz über die Angelegenheiten der Vertriebenen und Flüchtlinge vom 19.05.1953 (Bundesvertriebenengesetz, BVFG). Bundesministerium der Justiz. URL: https://bit.ly/45vJLjz (дата звернення: 15.03.2023).
Kühn H. Stand und Weiterentwicklung der Integration der ausländischen Arbeitnehmer und ihrer Familien in der Bundesrepublik Deutschland. DGB Bildungswerk Bund. URL: https://bit.ly/45dm6ok (дата звернення: 13.03.2023).
Gesetz über die Festlegung eines vorläufigen Wohnortes für Aussiedler und Übersiedler vom 14.07.1989 (BGBl). Rechtsinformationssysteme GmbH. URL: https://bit.ly/3DZyNGY (дата звернення: 15.03.2023).
Gesetz über die Einreise und den Aufenthalt von Ausländern im Bundesgebiet vom 9.07.1990 (Ausländergesetz, AuslG). SaDaBa-Info-System-Recht. URL: https://bit.ly/459USPe (дата звернення: 15.03.2023).
Klaus J. Bade Ausländer- und Asylpolitik in der Bundesrepublik Deutschland: Grundprobleme und Entwicklungslinien. Bibliothek der Friedrich-Ebert-Stiftung. URL: https://bit.ly/449PoCX (дата звернення: 13.03.2023).
Asylgesetz vom 26.06.1992 (AsylG). Bundesministerium der Justiz. URL: https://bit.ly/3s9BJhJ (дата звернення: 15.03.2023).
Wiedner J., Schaeffer M., Carol S. Ethno-religious neighbourhood infrastructures and the life satisfaction of immigrants and their descendants in Germany. Urban Studies. 2022. Vol. 59, Iss. 14. Р. 2985–3004.
Staatsangehörigkeitsgesetz vom 22.07.1913 (StAG). Bundesministerium der Justiz. URL: https://bit.ly/3QDmk3r (дата звернення: 15.03.2023).
Stawarz N., Rosenbaum-Feldbrügge M., Sander N., Sulak H., Knobloch V. The impact of the COVID-19 pandemic on internal migration in Germany: A descriptive analysis. Population, Space and Place. 2022. Vol. 28, Iss. 6. https://doi.org/10.1002/psp.2566 (дата звернення: 18.06.2023).