Особливості міграційної політики Німеччини в період другої половини ХХ ст. — початку ХХІ ст.

Анотація

Міграційна політика європейських країн, побудована на взаємодії двох принципів суспільного розвитку — принципу гуманізму та прагматизму, — в сучасних умовах проходить випробування на міцність, що змушує її адаптуватися та видозмінюватися. З урахуванням майбутнього, яке чекає на Україну, необхідності побудови міграційної політики, спрямованої, у тому числі, на повернення свого населення після закінчення бойових дій, актуальним та своєчасним є аналіз закордонного досвіду щодо побудови національної міграційної політики. У статті досліджено основні аспекти міграційної політики Німеччини з часів закінчення Другої світової війни до сучасності. Процеси, що відбувалися в проаналізований часовий проміжок, дозволяють зробити висновок про кардинальну зміну міграційної парадигми Німеччини як однієї з найбільш успішних держав Європейського Союзу і як держави, наділеної найбільшим міграційним навантаженням. Вивчено основні якісні та кількісні характеристики міграційної політики Німеччини. Окрему увагу приділено дослідженню міграційного законодавства. Зроблено висновок, що, припустившись низки помилок та прорахунків у міграційній політиці, німецький уряд зміг врахувати напрацьований історичний досвід, адаптувавши його до сучасних реалій. Щоб запобігти помилкам, які були допущені в минулому щодо міграційної політики, та пом’якшити наявний негатив у суспільстві, ФРН розробила інструментарій, спрямований, як мінімум, на пом’якшення присутності в суспільстві мігрантів, їх соціальну адаптацію, а як максимум — на повну їх інтеграцію. Найважливішим державним завданням обрано дотримання балансу між інтересами мігрантів, інтересами громадськості та держави. Особливий акцент робиться на інтеграційні курси, що включають мовні та ознайомчі курси для отримання мігрантами знань німецької мови, соціальних та культурних особливостей корінного населення Німеччини.