Право на повагу до приватного і сімейного життя для засуджених до довічного позбавлення волі у світлі практики Європейського суду з прав людини щодо України: умови правомірного обмеження та класифікація порушень

Анотація

Засуджені в Україні до довічного позбавлення волі відповідно до ст.ст. 3, 30, 31, 32 Конституції України, ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та інших міжнародних договорів, мають право на повагу до їхнього приватного і сімейного життя. Законодавство України, яке регулює режим відбування покарання зазначеною категорією засуджених, у частині надання можливостей засудженим реалізувати це право в багатьох аспектах не відповідало європейським стандартам. Суди ж, як зазначають дослідники, вважали Кримінально-виконавчий кодекс України єдиним джерелом права, яке вичерпно регламентує зміст і обсяг прав засуджених в Україні, зокрема й на повагу до приватного і сімейного життя. Під впливом звернених до України вимог Європейського суду з прав людини кримінальне і кримінально-виконавче право України змінювалось, наближаючись до європейських стандартів, але цілковитої узгодженості ще не досягнуто. Реалізація права на повагу до приватного і сімейного життя особами, позбавленими волі, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини та рекомендацій, наданих Комітетом Міністрів Ради Європи у Європейських пенітенціарних правилах, здійснюється через контакти із зовнішнім світом, які охоплюють певне коло цілком конкретних можливостей. Право встановлювати і розвивати відносини з іншими людьми і зовнішнім світом не є абсолютним. Згідно з умовами режиму відбування покарання у виді довічного позбавлення волі воно може бути обмежене. Європейським судом з прав людини у справах за заявами позбавлених волі осіб напрацьована усталена практика, яку складають правові позиції, що відображені як у рішеннях щодо інших держав, так і у рішеннях щодо України, щодо розмежування сфери дії ст. 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі сферами дії інших її статей, зокрема й ст. 3 «Заборона катування», законності умов обмеження права на повагу до приватного і сімейного життя в межах режиму відбування покарання засудженими та видів порушення державами цього права. Ця практика проаналізована та узагальнена в цій статті.