Екотуризм як засіб формування екологічної свідомості та культури особистості

Анотація

Зауважується, що в умовах глобальної екологічної кризи на перший план об’єктивно виходить проблема фізичного виживання людства як біологічного виду. Розкриваються основні причини негативного впливу діяльності людини і соціуму на природне середовище, які зумовили таку кризу. Акцентовано увагу на тому, що домінування в суспільстві технократичного світогляду в житті людства в кінцевому підсумку і зумовило таку негативну ситуацію. Акцентується увага на тому, що для її подолання, насамперед, потрібно на світоглядному рівні переосмислити взаємовідносини в системі «людина — природа» і відповідно сформувати в особистості та суспільства потребу замінити технократичний світогляд екологічним. Доводиться, що системоутворювальним елементом у системі екологічного світогляду є екологічна свідомість, адже саме вона в кінцевому підсумку зумовлює духовну основу для комплексу екологічних чинників у житті людини та суспільства. У результаті вони стають пріоритетами життя людини. Більше того, навіть можуть стати сенсом її життя. Розкривається зміст основних рівнів сформованості екологічної свідомості особистості — наївно-реалістичний, буденно-емпіричний і свідомо-теоретичний. Доводиться, що для носіїв наївно-реалістичного рівня характерний інтуїтивний підхід до розуміння наявних екологічних проблем. Щодо буденно-емпіричного рівня екологічної свідомості, то для таких людей притаманна зацікавленість у практичному рішенні проблем у сфері екології, які безпосередньо їх стосуються. І лише носіям свідомо-теоретичного рівня екологічної свідомості характерне усвідомлене і стабільне відношення до екологічних проблем у всіх їхніх виявах. Їм характерна активна життєва позиція щодо захисту і збереження природи, що реалізується в активній екологічній діяльності. Доведено, що екотуризм виконує функцію ефективного засобу формування та утвердження екологічної свідомості й екологічної культури особистості та суспільства, оскільки в процесі безпосередньої взаємодії людини з природним середовищем формується потреба бережного ставлення до нього. Розкривається зміст та робиться зіставлення понять «екотуризм», «біотуризм», «природний туризм», «агротуризм», «зелений туризм». Стверджується, що екотуризм з необхідністю зумовлює «екологізацію» інших видів туристичної діяльності, які у своїй діяльності починають враховувати не тільки ризики негативного впливу такої діяльності на природне середовище, а й докладають зусилля у справі збереження довкілля. Розкривається значний екотуристичний потенціал Хмельницької області.